Роздумуючи про ситуацію,Ігор Палиця наголосив про свій принциповий підхід: «Я з першого дня кажу у Волинській обласній раді,що вибори закінчилися,всі політичні сили вже себе проявили. Народ нас обрав – політика повинна вийти за стіни обласної ради та повинна бути продемонстрована якість». Під час своєрідного телевізійного полілогу він відверто висловися про ряд гострих проблем,що потребують розв’язання як на обласному,так і на всеукраїнському рівні.
Пропонуємо увазі читачів відповіді голови Волинської обласної ради Ігоря Палиці на запитання «Волинської правди».
– Волинь зараз нерідко асоціюється з пороховою бочкою. Як міна сповільненої дії,що може от-от вибухнути на всю Україну,- й так зване бурштинове питання,й проблеми у вугільній галузі…Які із викликів,на Вашу думку,Ігоре Петровичу,є найактуальнішими,залишаються найнебезпечнішими та потребують негайних дій на випередження? Ви відчуваєте з цих та подібних питань,особливо,зважаючи на те,що Волинь у ЗМІ іноді називають складовою частиною так званої «БНР» («Бурштинової народної республіки») певний тиск на себе?
– Намагання тиску,якихось «кришувань» не буде мати результату. Якби я був чиновником,на місці Володимира Петровича,глави облдержадміністрації,безумовно,якийсь тиск могли б на мене чинити. Так я обраний жителями Волинської області і міста Луцька,то на мене ніхто тиснути не може. Наше бачення вже сьогодні заявлене. Депутати обласної ради чітко визначилися щодо корисних копалин,природних багатств,які знаходяться на території Волинської області. Це все багатство повинно належати тим людям,які тут живуть. У якому відсотку? Якби держава була розумна,вона б сама запропонувала: давайте 50% залишимо області,а 50% віддамо в центральний бюджет. Якщо держава не поспішає цього робити (а ми бачимо,що вже другий рік поспіль у Верховній Раді лежить законопроект по видобуванню бурштину і не приймається. Тому що фракції сьогодні ділять акції,хто все-таки буде мати можливість проводити процеси «фришування» після прийняття закону: хто буде видавати дозволи,хто буде ділити,розбавляти,роздавати. Вони не можуть вийти з цієї ситуації через свою жадібність. Зате вночі вони приходять і отримують гроші з кожної помпи. Хабарі беруть з тих людей,які видобувають цей бурштин,міліція (поліція),СБУ,прокуратура… А вдень вони приїжджають із відеокамерами і намагаються людей розганяти та кричати,що вони не мають права цього робити.
Безумовно,такого варварського способу,як зараз видобувається бурштин,не повинно бути. Хочете,щоб люди жили по закону? Дайте їм закон!
Таких прикладів дуже багато і на території Волинської області. У понеділок я їду на запрошення мера Нововолинська на зустрічі із жителями цього міста. Я відвідаю і лікарню,й ПТУ,й комерційні підприємства. І,звичайно,зустрінуся з шахтарями. Коли є якісь висновки,нібито хтось не дає гроші на видобуток вугілля,а людям нема за що жити,то моє бачення в тому,що не треба людей заганяти в шахти і змушувати їх видобувати вугілля,яке нікому не потрібне. Ті,хто на цьому «сидів» роками,десятиріччями,довели до того,що з бюджету видаються мільйони,мільярди дотацій на розбудову шахт. Це вугілля виявляється потім нікому не потрібним. Зараз знову змушують державу видати мільярди дотацій на шахти. В тому числі – на десяту. Але я говорю офіційно: якщо вам дадуть ці інвестиції,хто буде купувати це вугілля? Когось будуть змушувати. Я запитую сьогодні Сапожнікова: «Вікторе Борисовичу,в чому проблема шахтарів? Їм нема де працювати та заробляти гроші? Чи вони хочуть у шахтах на колінах видобувати вугілля?». Безумовно,люди хочуть жити – працювати,отримувати достойну зарплату. То,може,треба до проблеми підійти по-іншому? За такі гроші,які вже вкрали за десятиріччя,які хочуть і далі красти на шахтах,створити для людей робочі місця? При цьому дати їм достойну зарплату – не 4,а 10 тисяч. Я хочу запропонувати інший підхід: ми даємо землю,проводимо комунікації,робимо інфраструктуру – збудуйте підприємства,дайте можливість людям працювати.
Я хочу почути шахтарів. Може,я помиляюсь. Може,шахтарі звикли і хочуть і далі видобувати вугілля. Але я сумніваюся в цьому.
А щодо інших природних ресурсів,то,нагадую,ми створили товариство «Волиньприродресурс». Я переконав депутатів,що це потрібно. Я дав депутатам чесне слово,що не збираюся на цьому підприємстві щось заробляти особисто,відводити собі якісь землі. Це буде прозора робота. Депутати мені повірили – і я їм за це дякую. Хочу сказати,як я бачу роботу підприємства «Волиньприродресурс». До речі,на сесії 7 квітня ми відмовили якимсь невідомим приватним компаніям у праві на видобування бурштину в Волинській області. Як вони видобувають бурштин,усі бачимо. В Рівненській області,у цих місцях,де є бурштин,вже практично нема жодного живого куточка. Все перерито. Там нема місця,де розвиватися.
А в мене інше бачення. «Волиньприродресурс» – це єдина комунальна компанія,яка належить усім жителям області,тому що підпорядковується Волинській облраді. Ця компанія буде мати монопольну можливість відведення природних багатств на свій баланс. Якщо ви хочете копати бурштин,будь ласка: ви даєте координати,ця буде відведена на комунальне підприємство,що належить усім волинянам (там нема комерційної складової взагалі). Воно отримує дозвіл для себе. Якщо є інвестори,ви підписуєте економічну програму. У тому числі – гарантію,що після закінчення видобутку буде проведено рекультивацію,висадку дерев. За таких умов жоден інвестор не зможе не виконати своїх зобов’язань,адже його буде контролювати підприємство. Якщо ж землі будуть відведені на інвесторів,ми не зможемо їх контролювати.
І такий підхід у мене – у всьому. Якщо це ліс – він має належати громаді,яка повинна його контролювати. Якщо це корисні копалини (кажуть,у нас багаті поклади міді,добрив),то вони також повинні належати волинській громаді. Не Києву,не приватникам,а волинській громаді! Якщо хтось хоче на цьому заробляти – будь ласка: 50% віддай в обласне комунальне підприємство. Якщо бурштинова ділянка знаходиться на території сільської ради,значить,комунальне підприємство має підписати угоду з погодження жителів цього села,що частину прибутку (на мою думку,25%) має залишатися в селі,25% – в районі. І як уже говорилося вище,50% – в обласному бюджеті… Якщо справді запасів бурштину 4 мільярди (я цього не знаю – не звик ділити шкуру невбитого ведмедя),значить,ці гроші повинні попасти до кожного волинянина.
– Ігоре Петровичу,коли позаду – перших 100 днів праці на посаді голови Волинської обласної ради,не жалкуєте,що взяли на свої плечі цей тягар? Ви успішно реалізували своє «Я» як народний депутат України,як голова Одеської ОДА ,голова Волинської облради. Можливо,з Вашим масштабним баченням ситуації все-таки варто було працювати у парламенті,аби докладати зусилля до творення законів,від яких виграла б наша держава загалом,й Ваша Волинь – загалом?
– Перш ніж переконувати когось на вищому рівні,як треба діяти,потрібно це самому довести на нижчому рівні. Перед тим,як розказувати про впорядкування вулиці,треба навести лад у своїй хаті. А тоді вже можна своїм прикладом показувати шляхи,як має бути. В мене,безумовно,є амбіції мати можливість на київському рівні довести,що люди можуть жити заможно й отримувати достойні зарплати. В мене є амбіція довести те,що нам не потрібні імпортні ні нафта,ні газ,ні електроенергія. У нас достатньо ресурсів для того,щоб мати все своє.
Але закони,які прийняті зараз,не дозволяють інвестувати в цю галузь. Вони прийняті або дурнями,або провокаторами,які змушують нас платити валютою росіянам за той же газ,замість того,щоб у гривнях платити зарплату своїм і видобувати те,що є в нас. У нас величезні запаси нафти і газу. Просто держава не зацікавлена. Так само як і,напевно,не зацікавлена вона у податковій політиці,щоб розвивалися приватні підприємства,тому що податки не дають їм такої можливості. Так само,щоб банки розпочали кредитувати людей,тому що ставка рефінансування Нацбанку – 32%. Для порівняння: ставки рефінансування в європейських банках – 0,1%,0%. Це все – механізми,які мають рухати економіку.
Але для того,щоб рекомендувати,як потрібно щось робити вище,треба це зробити нижче. Я хочу,щоб на Волині щось таки вийшло. Я хочу людям дивитися чесно в очі. І я думаю,якщо нам не будуть заважати (навіть як і будуть заважати),ми все одно цього доб’ємося.
– В Україні знову «розхитується» ситуація?
– Цей дзвіночок,що прозвучав у Нідерландах,- дуже суворий. Я хочу сказати більше. Дивлюся,як зростає рівень незадоволення в суспільстві,і переконуюся,що він,безумовно,підігрівається. І біля Адміністрації Президента,і біля Одеської ОДА – тому що люди борються за посади. Але з такими речами (бунтами,виступами) треба бути дуже обережними. Але той рівень недовіри до керівників держави,який зростає,- це дуже небезпечно. І знаєте,що мене ще дуже лякає? Як тільки з’являється якийсь серйозний корупційний скандал,як нас відразу намагаються відвести вбік,на схід,де відбувається загострення бойових дій. Позавчора корупційний скандал в офшорах,а сьогодні – страшна ситуація у зоні АТО. Читаю заяву голови військово-цивільної адміністрації Донецької області Жебрівського про те,що він – за велику війну з Росією… Це що за дурень? Ти сам готовий померти? Ти штовхаєш людей,своїх громадян на смерть. Ради чого? Щоб відвести погляди від того,що відбувається в Києві,на схід? Так не буде! Це дуже погані трюки тих,хто цим займається. Все одно вас покарають за корупцію. А те,що ви робите на сході,вдаючись до ескалації,це дуже неправильно. За це доведеться відповідати.
– Сьогодні кілька разів піднімалася проблематика тих,хто захищав Україну від російських окупантів. Але зараз треба захистити їх самих,тих,кого напризволяще залишило командування в «котлах»,а нині цих воїнів «заганяють» у так званий прокурорсько-судовий «котел». Маю на увазі бійців колишньої 51-ї бригади,які потрапили в полон і чия «вина» в тому,що залишилися живі. Ви,пане Ігоре,знаєте про цю проблему?
– Хочу сказати тим чиновникам,прокурорам,які сьогодні займаються питаннями бійців 51-ї бригади,хочуть їх зробити дезертирами,винними. Бог не з цими чиновниками,Бог – з цими хлопцями. Все буде так,як має бути,по-Божому. А ті,хто намагається перекласти відповідальність на них,будуть відповідати самі. І,я думаю,ще тут,на цій землі.
– Ви сприймаєте чинного голову облдержадміністрації як такого,з ким – в одній команді у плані відстоювання інтересів області? Наскільки голові Волинської облради вдається,у відповідності з алгоритмом «Тільки разом!»,сконсолідувати зусилля політикуму,народних депутатів,представників депутатських корпусів різних рівнів для праці задля перспективи Волині та волинян?
– Перш за все,про голову облдержадміністрації. Звичайно,він не член моєї команди. Хто б що не казав про нього,я бачу,що він намагається ефективно працювати. Інша справа,що не завжди все виходить. Іноді,можливо,і не хоче йти назустріч,але намагається вчинити правильно.
А з приводу народних депутатів,то я не бачу їхньої роботи. Вони – не члени моєї команди. Але якщо вони будуть відстоювати інтереси області,я готовий їм допомагати.
Так само й щодо обласної ради,де різні люди,представники різних партій. Є бізнесмени,є вчителі,є просто ябеди… Але всі вони повинні працювати на своїх виборців. Вона повинні бути не однією командою,а людьми з одною ціллю,щоб виправдати людську довіру.