Про рішення черговий раз «востаннє» балотуватися у мери Володимира-Волинського, про те, на скільки років себе відчуває, про своє ставлення до Ігоря Палиці, особливості стосунків із Ігорем Гузем, про основних опонентів на виборчих перегонах, а також про те, чому вибори мера Володимира-Волинського будуть чесними і з якими проблемами доведеться стикнутися наступному міському голові – розповів багаторічний мер Володимира-Волинського Петро Саганюк у інтерв’ю для «Волинь.Правди».

Доброго дня, Петре Даниловичу!

Радий вітати Вас у княжому місті!

«ІНШИМ КАНДИДАТАМ ОБІЦЯНКИ МОЖУТЬ ЗІЙТИ З РУК, А МЕНІ – ВЖЕ НІ», – ПЕТРО САГАНЮК

Стосунки видання «Волинь.Правда» із Вами мають довгу історію і не завжди вони були позитивними. Свого часу мали місце певні скандали. Але сьогодні хотілось би поговорити не про минуле, а про майбутнє. Майбутнє України, майбутнє Волині і майбутнє княжого міста Володимира-Волинського. Ні для кого не секрет, що нещодавно Ви відсвяткували своє семидесятиліття, тим не менше, не дивлячись на вік, маєте чимало енергії, запалу і позитиву, та оголосили, що йдете на вибори, будете балотуватися на посаду міського голови. Скажіть, що Вас спонукало знову балотуватися, оскільки кожного разу Ви говорите, що йдете востаннє?

Я дійсно думав, що це моя остання каденція. Дійсно, в мене вже поважний вік і молодь на це іноді дивиться скоса. Але, дивлячись на цю передвиборчу метушню і на деяких кандидатів… я не хочу нікого з них образити… Я намагаюся не воювати ні з ким. Але місто треба любити, треба ним жити, треба знати, як ним управляти. Місто – це живий організм. Якщо хтось думає, що бюджет міста – це хтось приніс мішок грошей і Петро Данилович їх тут роздає, то це не так. Бюджет Володимира-Волинського цьогоріч становить близько півмільярда гривень. І я можу хіба що відслідковувати у комп’ютері скільки коштів на рахунок поступило, і які були видатки.

Деякі молоді політики думають, що прийдуть до влади і будуть контролювати фінансові потоки, що хтось буде їм давати «відкати». Це далеко не так. По-перше, є система контролюючих органів. І всі бюджетні витрати на суму понад 50 тисяч гривень вони відслідковують. Всі закупівлі проводяться через публічні тендери. Вплинути на перебіг тендерної процедури неможливо, хоча деякі особи намагаються. Нині відбуваються електронні торги у системі «Прозоро», на їх перебіг ніяк вплинути не можна. Наприклад, нещодавно тендер на капітальний ремонт дитячого садочка виграла фірма з Луцька. Вигравали наші закупівлі фірми з Миколаєва, Нововолинська тощо. Як на мене, це не вигідно для нашого міста, оскільки фірми-переможці сплачують податки до місцевого бюджету за адресою своєї прописки, а не у Володимирі-Волинському. Мені хотілося б, щоб кругообіг грошей відбувався як кругообіг води в природі, умовно кажучи, з якого бюджету «випарувалися», в той бюджет і повинні «капати». Але, на жаль, зараз так не буває.

Друге, що вплинуло на моє рішення  – це ті лозунги, з якими пішли на вибори деякі кандидати. Це на зразок «Ми все змінимо!». Шановні, ми міняємо вже тридцять років, а толку немає. Інші обіцяють «світле майбутнє». Старші люди пам’ятають, як їм колись обіцяли, що будемо жити при комунізмі. Тому треба сьогодні не говорити пафосними гаслами про далеке і світле майбутнє, а робити конкретні справи, від яких залежить комфорт життя людей вже тут і зараз. Будувати спортивні майданчики безперечно треба. Але окрім того потрібно розуміти проблеми міста. Наобіцяти дуже легко, а от виконувати обіцянки – це вже зовсім інша справа.

В місті є ситуації, які в першу чергу необхідно вирішувати, наприклад, мережа водопостачання. Місту – понад тисяча років. Мережі водопостачання – вже років сто, а, може, й більше. У нас така ситуація: водоканал перебуває на вулиці Луцькій, а військове містечко на вулиці Ковельській. І якщо додати одну атмосферу тиску у військовому містечку, то на водоканалі потрібно додати сім атмосфер. А якщо додати сім атмосфер – відразу по мережі б’ють фонтанчики, рвуться труби. У мене був прекрасний перший заступник Микола Веремчук, він чудово розумівся у питаннях водопровідно-каналізаційного господарства.

Окреме питання – це мережі в будинках. У місті є будинки, яким уже під сотню років. Така ж проблема з очисними спорудами – їх здали у експлуатацію у 1975 році. Як Ви думаєте, пора їх модернізувати? Ми в минулому році виділили на цей проєкт близько двох мільйонів гривень. З очисних споруд нечистоти йдуть у Західний Буг. Ви розумієте, яка може бути завдана шкода навколишньому природному середовищу, якщо зволікати з вирішенням цієї проблеми? Ми змогли домовитися із польською стороною про співфінансування проєкту модернізації очисних споруд. Ми фінансуємо 10%, поляки – 90%. Ми плануємо залучити грантові кошти і провести реконструкцію очисних споруд найближчим часом. Окрім того, ми спорудили водозабірник на 2 мільйона літрів. Бо раніше ми закачували воду вночі, користуючись дешевшим «нічним тарифом» на електроенергію. Таким чином уникнули необхідності піднімати тарифи на воду.

Наступна проблема міста – це дороги. Ви зверніть увагу, скільки доріг вже зроблено за ці роки, а скільки ще треба зробити. Свого часу центральні вулиці міста передали на баланс держави, відтак сьогодні ремонт дорожнього покриття на цих вулицях проводиться за кошти державного бюджету, а ми за рахунок місцевого бюджету маємо можливість ремонтувати бічні вулиці.

Потрібно розвивати медицину, потрібно працювати з освітою. У нас так склалося, що медичне об’єднання обслуговує і місто і район. Тим більше, у місті розташована 14-а бригада ЗСУ, побудована станція переливання крові. Тож були усі підстави дати Володимиру-Волинському госпітальний центр. Цього не сталося. Пізніше пройшла медична реформа і в Україні почали створювати опорні лікарні. У Камінь-Каширському є опорна лікарня, у Любомлі, у Ратному, а у Володимирі-Волинському немає. У нашому місті є сучасна лікарня на 500 ліжок, це п’ятиповерхова будівля, і кожен рік ми вкладаємо кошти у її розвиток. Наприклад, цьогоріч придбали рентгенівський апарат, встановили вантажний ліфт, відкрили відділення гемодіалізу, закупили апарати ШВЛ. Але апарати ШВЛ нічого не варті, якщо не забезпечені киснем. Тому ми додатково виділили понад три мільйони гривень і придбали кисневу станцію.

Є питання і в освіті. У нашому місті діє п’ять навчальних закладів. В тому числі – єдина у нашому регіоні школа для глухих дітей, яку спорудили завдяки підтримці тодішнього губернатора Бориса Петровича Клімчука. Будівництво тоді обійшлося у 20 мільйонів гривень, але якщо порахувати по нинішньому курсу, то вийде близько 100 мільйонів. Школа розрахована на 120 дітей. Побудували ми за ці роки плавальний басейн. Скажіть, у якому ще місті за роки незалежності побудували плавальний басейн? А нам це вдалося – гарний басейн на 4 доріжки, де проводяться змагання обласного значення. Також побудували спортивний комплекс. Ми завершили будівництво практично всіх недобудов, які отримали у спадок з дев’яностих років. На сьогодні закинутих недобудованих об’єктів на території міста немає.

Обіцяти дуже легко, а я собі не можу дозволити ходити по дворам і обіцяти те, чого не зможу виконати. Тим більше, якщо я почну обіцяти, то люди запитають: а чому ж ти не зробив цього раніше? І вони матимуть рацію. Тому іншим кандидатам будь-які обіцянки можуть зійти з рук, а мені вже ні. Я просто така людина: якщо пообіцяв, то повинен виконати.

«ДЕХТО МЕНЕ НЕ ЛЮБИТЬ, БО Я – «ХОДЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ». Я ЗНАЮ БІЛЬШЕ, НІЖ ВОНИ ДУМАЮТЬ», – ПЕТРО САГАНЮК

Задам питання на продовження теми. Ви сказали, що побудували басейн і спорткомплекс. А за увесь час Вашого перебування на посаді скільки Вам вдалося збудувати нових об’єктів у Володимирі-Волинському, і скільки загалом вдалося залучити інвестицій?

Точно порахувати складно, але близько тридцяти об’єктів ми побудували. Тим більше важко говорити про кількість залучених інвестицій. В час моєї першої каденції курс долара був приблизно 2 гривні, сьогодні – 30. Окрім капітальних об’єктів в останні роки ми спорудили чимало спортивних майданчиків із штучним покриттям. Варто зазначити, що цьому посприяв народний депутат Ігор Гузь. Побудували футбольні поля, дитячі майданчики, відкрили рекреаційний парк тощо. У планах – реконструкція парку Слов’янський, але на все це треба кошти. Сьогодні недовиконання бюджету становить 4,9 мільйона гривень. На щастя, вже три місяці поспіль у нас йде перевиконання бюджету, тому, я думаю, що до кінця року ми увійдемо в графік. Раніше тільки два міста у області мали профіцит бюджету – це місто Луцьк і місто Володимир-Волинський. Ми щомісяця здійснювали відрахування в державний бюджет. На наступний рік нам також запланували профіцит бюджету у розмірі 15 мільйонів гривень.

Тривалий час Ви працювали на високих і відповідальних посадах і в Луцьку і у Володимирі-Волинському, останні 22 роки Ви очолюєте місто. За цей час біля Вас виховалося чимало відомих на Волині й в Україні політиків, менеджерів, управлінців, громадських та державних діячів. Один із них – Ігор Гузь, чинний народний депутат. Жителі міста часто бачили його поруч з Вами на різних публічних заходах. Ви працювали пліч о пліч. Багато хто розуміє, що великою мірою завдяки Вам цей чоловік перетворився у відомого в Україні політика. Поясніть, як так сталося, що на цих виборах ви опинилися по різні сторони барикад?

За своє життя я дійсно виховав багато відомих людей. Мої вихованці – це Микола Романюк (Луцький міський голова 2010-2017 років, голова Волинської ОДА 2007-2010 років – ред.), Володимир Гунчик (голова Волинської ОДА 2014-2018 років – ред.). Тобто, практично, я виховав два губернатора Волині. А щодо Ігоря Володимировича Гузя, то ми й сьогодні з ним не сваримося, ми в нормальних стосунках. Я не збираюся переступати межу наших відносин, бо я вважаю, що такий сплав молодості та досвіду повинен бути. Тому, що як старість може помилятися, так само і молодість може завести не туди. А якщо досвід і молодість будуть працювати як механізм стримувань і противаг, то, я думаю, все буде нормально.

Я глибоко поважаю Ігоря Палицю, однак, не можу зрозуміти, чому народні депутати так активно взялися за місцеві вибори. Давайте жити по-чесному, ми ж демократична держава і не можемо вернутися в Радянський Союз з однопартійною системою, хоча ми вихідці з того часу. Можливо, я свого часу зробив помилку, що сказав Ігорю Гузеві, що не буду виставляти свою кандидатуру на посаду міського голови. Але тоді я йому пропонував взяти кількох відомих людей і провести опитування, аби визначити серед них найбільш достойного кандидата. Потрібно спільно визначатися із кандидатом у мери, а не виставляти того, кого сказав виставити нардеп. Навіщо чинні народні депутати вписують свої прізвища першим номером у списках до обласної ради? Люди ж чудово розуміють, що нардепи там не працюватимуть, а просто своїм авторитетом і впізнаваністю «тягнуть» рейтинг своєї партії.

З Ігорем Гузем ми зустрічалися два тижні тому. У нас збереглися хороші стосунки, тим більше, його тато був колись моїм підлеглим, працював у мене завідувачем відділу по роботі з молоддю. Тому можна сказати, що він також мій вихованець, відтак, родину Гузів я дуже добре знаю. Батько Ігоря мав би бути другим секретарем обкому комсомолу свого часу, однак КДБ не погодив його кандидатури, оскільки його дядько під час війни носив патрони «бандерівцям». Тому патріотизм – це в них родинне, й Ігорю це передалося. Але, в першу чергу, міському голові потрібно думати про економіку – на чому місто повинне заробляти.

Проблема у тому, що в нашій країні політика йде на крок попереду економіки. Якби ж то політика була одна, а вона у нас багатовекторна. Сьогодні одне, а завтра – зовсім інше. Ви хочете будувати дитячі майданчики, а що порадите робити із майже тисячею безробітних володимирчан, які стоять на обліку у Центрі зайнятості? Що робити із ветеранами, пенсіонерами, заробітчанами, якщо знову закриється кордон? Знову ж таки через два тижні розпочнеться опалювальний період, місто має борги за енергоносії, за водопостачання. Чи мають автори красивих гасел конкретні пропозиції щодо того, як погасити ці борги? Не можна просто обіцяти вирішити всі проблеми, потрібно розуміти реальну ситуацію в місті. Є цілий ряд питань, які в деяких кандидатів лишаються поза увагою, зате лунають одні обіцянки.

Звісно, нічого не стоїть на місці, я не приховую, що свого часу і я був у комуністичний партії, пізніше був у «Батьківщині». Але хто дав вказівку знести пам’ятник Володимиру Лєніну у місті? Петро Данилович. Українського прапора над адміністрацією хто першим підняв? Саганюк. А де тоді були всі ці лідери? За кутком ховалися. Це на останньому Майдані вони всі вже були патріотами, а в 1991 році сиділи мовчки, і думали, що мене за мою проукраїнську позицію розірвуть. Деякі навіть в Криму переховували по 3-4 роки, бо думали, що радянська влада ще повернеться. Я не хочу зараз називати прізвищ. Дехто мене не любить тому, що я, як «ходяча енциклопедія», дуже багато знаю. Я навіть більше знаю, ніж вони думають.

«У МЕНЕ БІЛЬШ СУЧАСНЕ МИСЛЕННЯ, НІЖ У ДЕЯКИХ МОЛОДИХ ПОЛІТИКІВ», – ПЕТРО САГАНЮК

Дехто вважає, що Ваша ахіллесова п’ята – це Ваш вік. Скажіть, будь ласка, чи не вичерпався Ваш потенціал у владі, і як Ваша можлива перемога позначиться на майбутньому нардепа Ігоря Гузя?

Так, у мене дійсно поважний вік. Але, наприклад, Леонід Кравчук у свої 90 років веде переговори у Мінську, і що, Ви хочете сказати, що він щось не так говорить? В Америці Джо Байдену – 80 років, чоловік балотується в президенти. Я, звісно, не порівнюю себе з цими політиками, але останнє слово скажуть люди. Я не відчуваю себе на свій вік. У мене, між іншим, більш сучасне мислення, ніж у деяких молодих політиків. Міський голова повинен бути лідером і без підтримки громади він нічого не вартий. Як би двірник мітлою не підмітав, якщо люди будуть кидати під ноги сміття – місто все одно буде брудним. Безумовно, якщо буде моя перемога, то я хотів би бачити молодих людей у своїй команді, які би дійсно жили цим містом, а не виїжджали за кордон чи в більші міста. Безумовно, складно залучати інвестиції, але нам вдалося виграти проєкт на 2 мільйона євро. От скажіть мені, хто в хату, яка горить, кладе гроші? Перш ніж запрошувати закордонного інвестора – треба навести порядок у своєму домі. А у нас після кожних виборів продовжується колотнеча аж до наступних. Не можуть наші політики працювати спокійно цілу каденцію. В сусідній Польщі, наприклад, після кожних виборів формується владна команда, формується опозиція, і все, так і працюють аж до наступних виборів. А за нашою колотнечею постійно спостерігають міжнародні партнери. Європа вже відмовляється надавати нам допомогу, прямою мовою кажуть: «Ми не благодійний фонд».

Оскільки Ви кажете, що зберегли приятельські відносини з Ігорем Гузем, не дивлячись на те, що зараз перебуваєте у різних політичних структурах, чи може бути так, що Ігор Гузь і його команда упросить Вас все ж таки зняти свою кандидатуру на користь того кандидата, якого він підтримує?

По-перше, я не сам приймав рішення балотуватися. Приймала рішення команда людей, яка попросила мене йти на вибори, і без згоди цієї команди я не можу знятися з виборчих перегонів за власним бажанням, це було б непорядно з мого боку. Переможе команда Ігоря Володимировича – я поставлю за перемогу свічку. Переможе моя – поставлю дві свічки (сміється – ред.). Я не претендую на якусь роль у команді Ігоря Гузя, хоча я його поважаю. Але якщо переможе моя команда, то я запрошу людей з команди Ігоря Володимировича до співпраці, якщо вони не загордяться.

За час Вашого перебування на посаді міського голови, хто із народних депутатів, обраних по округу, працював, на Вашу думку, найбільш ефективніше?

Найбільш ефективно працював Ігор Володимирович Гузь.

А чому ж тоді не вдалося відновити роботу цукрового заводу?

Ні для кого не секрет, що до роботи цукрового заводу причетний Арсеній Петрович Яценюк та Андрій Іванчук, нинішній нардеп, й інші представники партії «Народний фронт»…

Але й Ігор Гузь був свого часу у складі цієї команди…

Людям потрібно пояснити, що сьогодні складно відновити ці мегапідприємства: цукровий завод, комбінат молочних продуктів, консервний завод тощо. До цукрового заводу свого часу було прив’язано шість районів, які поставляли сировину. На Волині є чотири цукрові заводи – у Володимирі-Волинському, Іваничах, Гнідаві і Горохові. Колись область перепрофілювали із кок-сагизу на цукровий буряк. У 1990 році тільки Володимир-Волинський район здав 228 тисяч тон цукрового буряка. А щоб завод працював – треба півмільйона тон цукрового буряка. Сьогодні його ніхто не сіє. Сіють соняшник, сою та інші технічні  культури.

Те ж саме з комбінатом молочних продуктів. Цей завод розрахований на переробку 500 тон молока за добу. У 1990 році у нашому районі тільки у колгоспах було 17 тисяч корів, ще до 8 тисяч – у приватному секторі, то сьогодні, мабуть, навіть 700 корів на увесь район не знайдете. На молочний комбінат постачали молоко із шести районів, а це приблизно 120 тисяч корів. Тоді виготовлялося і молоко, і масло, і кисломолочна продукція, а сьогодні де його брати, кого доїти? Це по-перше. По-друге, це дуже енергозатратне радянське виробництво. Сьогодні 500 тон молока можна переробляти за допомогою економних модулів. Кожен рахує «копійку». Ті ж цукрові заводи настільки енергозатратні, що собівартість цукру виходить вищою, ніж гранична ціна, за якою Кабмін дозволяє його продавати населенню.

«ІГОР ПАЛИЦЯ НЕ ДОПУСТИТЬ ФАЛЬСИФІКАЦІЙ, БО ЦЕ, В ПЕРШУ ЧЕРГУ, НАШКОДИТЬ ЙОГО ОСОБИСТІЙ РЕПУТАЦІЇ», – ПЕТРО САГАНЮК

Олігархи, які фінансують політичні партії в Україні, досить серйозно взялися за місцеві вибори. Як Ви вірно зазначили, за допомогою впізнаваних облич народних депутатів, які насправді нікуди не балотуються, намагаються підняти рейтинг і впізнаваність нових політичних проєктів. Всі розуміють, які величезні кошти вкладаються зараз у виборчу кампанію – це і друкована агітація, і білборди, якими завішані всі міста, і реклама у ЗМІ, і та ж «благодійність». Всім зрозуміло, що на Волині, наприклад, політична команда Ігоря Палиці явно розраховує на перемогу по всіх фронтах, в тому числі – у Володимирі-Волинському. Скажіть, будь ласка, якщо вони будуть відчувати, що програють, чи допускаєте Ви такий варіант, що ваші опоненти вдадуться до фальсифікацій виборів? 

Я глибоко поважаю Ігоря Петровича Палицю і його інтерв’ю мені імпонують. Якщо його послухати – він дійсно переживає і за долю Волині і за долю України. Він досвідчений чоловік у політиці, адже був губернатором Одеської області, яка дуже непроста, а нині – депутат Верховної Ради. Я думаю, Ігор Палиця сам не допустить фальсифікацій, оскільки це, в першу чергу, нашкодить його власність репутації і репутації його політичної сили. Як провести фальсифікації, якщо за процесом голосування і підрахунку голосів спостерігають десятки людей з різних політичних партій і незалежні спостерігачі? Це нереально. Я не допускаю цієї думки і, думаю, Ігор Петрович також це розуміє. Адже його партія створюється не тільки під місцеві вибори, а під майбутні парламентські і президентські. Нехай вони візьмуть навіть 40%, але повинні зрозуміти – що не можна нагинати всіх. Бо чим більше нагинаєш, тим більший опір. Наприклад, зміна будь-якого міського голови тягне за собою зміну заступників, керівників управлінь, керівників бюджетних установ, а за ними стоять цілі колективи. Не можна одним махом взяти і розпустити всіх, так як вони хочуть.

Кого Ви бачите своїм основним опонентом на виборах?

Всі один одному опоненти. Я поважаю Ігоря Пальонку, він працював у нас начальником ЖЕК-у. Хороший, нормальний чоловік. Я думаю, він може бути головою територіальної громади, але спершу йому варто було б кілька років побути заступником, ознайомитися із господарством міста. Максим Клим’юк – депутат Володимир-Волинської міської ради, також молодий політик, КВН веде. Теж має трішки рейтингу. Але, повірте, управляти містом і вести КВН – це різні речі… В нас КВН вже в державі… Не можна стати керівником району чи міста, не маючи життєвого досвіду. А ходити і обіцяти – справа нехитра. Вони вже навіть не знають, щоб такого ще наобіцяти. Микола Юнак теж виставив свою кандидатуру… про нього міг би більше сказати, але краще утримаюсь… Є й інші кандидати….

Якби Вам довелося готувати свого правонаступника. Чи є серед нинішніх претендентів у мери така людина, якій би Ви з чистою совістю могли передати «ключі від міста»?

В моїй команді є така людина. Я цього кандидата навіть пропонував Ігорю Гузеві. На сьогодні це підготовлений чоловік, який може керувати містом.

Дякуємо Вам за інтерв’ю! Бажаємо чесних виборчих перегонів!

І Вам дякую!

За підсумком розмови склалося враження, що Петро Саганюк, якого вже «списали» з рахунків опоненти, дійсно може і дійсно готовий дати останній бій – взяти більшість голосів і ще на п’ять років залишитись у кріслі міського голови Володимира-Волинського, втерши носа «молодій команді». Варто пам’ятати, що наступними будуть парламентські вибори й Ігорю Гузеві доведеться знову змагатися за прихильність на окрузі, де найбільше голосів за його кандидатуру завжди давали міста Володимир-Волинський і Нововолинськ, мерів яких нардеп і його команда вирішили замінити. Як правильно сказав Петро Данилович, без підтримки громади жоден міський голова нічого не вартий, і якщо громади цих міст висловлять довіру Петру Саганюку і Віктору Сапожнікову, то народним депутатом у такому разі, цілком ймовірно, замість Ігоря Гузя можуть обрати когось іншого. І на завершення: за інсайдерською інформацією, незалежна соціологія прогнозує впевнену перемогу чинного міського голови княжого міста.