«Dividaetіmpera – розподіляй і володарюй» – цей принцип використовували ще у Давньому Римі,його цитував і Маккіавелі. На жаль,але саме в нашій українській історії були чи не найяскравіші приклади,що підтверджували вищенаведену біблійну мудрість,а також і приклади використання зовнішніми і внутрішніми ворогами принципу «розподіляй і володарюй». У деяких випадках точніше – не «володарюй»,а «завойовуй». Так було у XVII столітті,коли після Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького настала вже за якійсь десяток років доба Руїни,так було і у 1917-21 роках.

Сьогодні,коли наша Держава переживає складні часи,нам українцям,як ніколи,потрібне єднання. Адже ми повинні зберегти єдину Богом нам дана Україну,незалежну і соборну.

«Обнімімося брати мої,молю вас благаю…»,- писав Великий Кобзар Тарас Шевченко. Любимо ми ці слова,особливо коли аналізуємо «руїни» нашої історії. І зараз ми,враховуючи усі гіркі уроки нашої історії,повинні не допустити чергової «руїни».

І робити це може кожен. Через єдність і одностайність у підтримці Незалежності і соборності України,просто сумлінну роботу кожного на своєму місці. Через молитву за рідну землю,щоб Бог послав їй мир і спокій. Через повагу до думки іншого за віросповідною чи іншою світоглядною ознакою українця,адже усім нам тут жити,і це – наша спільна Батьківщина.

Отож,слід протистояти усім зовнішнім і внутрішнім потугам,спрямованим на те,щоб нас розділити та розсварити. Протистояти і зовнішній інформаційній війні проти України,не дати «завоювати» себе у своїй свідомості у першу чергу.

Україна прагне миру,ми прагнемо вільно жити на своїй землі,отож на нашому боці правда. «Бог не у силі,а в правді»,- казав один із святих,отож віримо,що у нас вдома настане мир,незалежна і соборна Україна буде процвітаючою державою.

А для цього потрібна нашому народу єдність і сила духу. Незабаром значна частина християн України вступатимуть у Великий піст – період покаяння,який ще називають «духовною весною».

Отож,чудовий шанс вкотре попросити один у одного прощення,очистити совість покаянням. І у такому разі допомога Всевишнього буде нам дана. Адже «Бог не у силі сильних світу цього,а у правді».