Бекешкіна нагадала,що «після зростання тарифів ми очікували підйому протестних настроїв,але цього не сталося. Більш того,протестні настрої навіть дещо знизилися. Зростає апатія населення. Люди якось пристосувалися до тарифів – хтось отримав субсидії,хто взагалі не платить,от коли будуть виселяти,що сумнівно,тоді і можуть бути якісь протести. Взагалі немає прямого зв’язку між протестними настроями і реальними протестами».
 
При цьому,на її думку,«протестні настрої не були найвищими ні перед Помаранчевою революцією,ні перед Революцією гідності. За опитуваннями,в них брало участь близько 15% активного населення. Тому що революції робить меншість. Інша справа,що потрібна більшість,яка їх підтримує,і це було і під час Помаранчевої революції,і під час Майдану,який підтримували 50% населення (40% – ні). Тому для революції не потрібна більшість,поштовхом служить якась подія,яка обурить активну частину суспільства. У 2004 році перед Помаранчевою революцією це була фальсифікація виборів,поштовхом для Майдану – побиття студентів,яке зі смаком показали по телебаченню. Це була загальна захоплююча емоція: як так,наших б’ють? Якщо щось таке буде,що збурить багатьох,тоді все може бути,і 15% для цього не потрібно».
 
Але відтак Бекешкіна висловила побоювання,що «зараз не буде вже мирних майданів,на руках у людей зброя,і у людей достатньо рішучості… І я б сказала,що,не дай Бог,щось таке… Достатньо згадати,як під Радою один учасник мітингу кинув гранату. І я впевнена,що ніхто його не готував. «Свобода» тут ні до чого – вони стояли там же,зі своїми дітьми і теж могли постраждати від вибуху».