Особливо ту,останню,відчувають усі,хто живе за правилами чесного і доблесного громадянина. Ті,кому зарплату,вирахувавши всі податки,сплачують не в іноземній валюті,а в рідній гривні. Серед інтернет-користувачів популярний жарт: долар лізе вгору,ціни ростуть…добре,що зарплата стабільною залишається. Втім,з наданням Україні першого фінансового кредитного траншу в 5 мільярдів американських доларів від МВФ,курс вітчизняної горе-гривні таки стабілізується. Виникає логічне питання: чому ж ціни на продукти харчування і товари першої необхідності донині залишаються високими?

На господарському ринку за 1,5 літри непастеризованого живого молока круглолиці господині просять 12 гривень. Та не у всіх власників корів є можливість поїхати до міста з метою реалізації домашнього продукту,а тому вони масово здають його підприємствам приблизно за 2,5 гривні за літр. Уже потім ті ж підприємства,вичавивши з молока і на масло,і на сметану,і на ряжанку,і на сир…поставлять на нього ціну в понад 10 гривень. Безперечно,варто враховувати і вартість переробки продукту,проте вона далека від собівартості утримання корівки у хліві.

Начальниця аналітичного відділу консалтингового агентства «ААА» Марія Колесник нещодавно наголосила: «Об`єктивних причин для подорожчання продуктів харчування немає». Своєю чергою,аналітик фінансових ринків Марія Сальникова одному із столичних видань зазначила: «Незважаючи на отриманий транш фінансової підтримки від МВФ,який нібито повинен стримувати падіння гривні,а також фактично падаючий долар,виробники продовжують закладати валютні ризики і накладні витрати у вартість товарів». Іншими словами,логіка українських підприємців звужується до висновку: все ніби добре,але я ліпше підстрахуюсь і поставлю вищу ціну.

Не менш цікава і актуальна тема стосується цін на продукти харчування,які користуються попитом. Налякали стадо баранів (пробачте за нетактовність) кінцем світу,а ті скуповувати борошно і крупи побігли. Відтак,кожен власник навіть найменшого магазину подумав собі: якщо так добре загрібають борошенце за 15 гривень,то поставивши ціну на дві гривні більше,його все одно заберуть…і таки забрали. Зрештою,чому там дивуватись… треба пишатися,що живемо в унікальній країні,у якій якщо є попит то й збільшується ціна,руйнуючи всі логічні,економічні та суспільно-моральні принципи. Недарма ж українці мандарини за тиждень до Нового року купують,а яйця ще за два тижні до Великодня.

Як на мене,гасло «Свій до свого по своє» у 30-х роках минулого століття був дієвішим,аніж зараз. Позаяк,тодішні українські підприємці,відчуваючи тиск закордонного конкурента,за свого клієнта боролися. Відтак,продавали йому кращий товар з розумну ціну. Нині ж у кожного своя правда. Знаючи,як зараз необхідно підтримувати один одного,підприємливі українці й копійкою не поступляться. Скаржимось на агресора-окупанта… Втім,не він у нас шматок хліба забирає.

Схоже,слова Великого Кобзаря у нашій країні будуть актуальні вічно. Шкода,звісно. Та,кажуть,горбатого тільки могила виправить.

Не так тії вороги,

Як добрії люди —

І окрадуть,жалкуючи,

Плачучи,осудять,

І попросять тебе в хату,

І будуть вітати,

І питать тебе про тебе,

Щоб потім сміятись,

Щоб з тебе сміятись,

Щоб тебе добити…

Без ворогів можна в світі

Як-небудь прожити.

А ці добрі люде

Найдуть тебе всюди,

І на тім світі добряги

Тебе не забудуть…

Тарас Шевченко