Останнім часом більшість українців стежать за палкими виступами екс-президента Грузії,нинішнього голови Одеської ОДА Михеїла Саакашвілі. Суспільство,спрагле змін,інтуїтивно шукає собі нового лідера. Проте що більше говорить Саакашвілі,то більше виникає питань. Чи справді він – лідер-реформатор,чи демагог-популіст,який скористався плодами роботи інших? Чому Саакашвілі замість того,щоб зайнятися реальними справами на Одещині,показавши тим самим на прикладі одного регіону,як має працювати вся Україна,роз’їжджає по країні й агітує за свій Антикорупційний рух,який,швидше за все,покликаний стати партією,що боротиметься за електорат на дострокових парламентських виборах? І якщо він справді чесний і непідкупний,то чому агітував на проміжних виборах в окрузі №205 у Чернігові за Сергія Березенка – молодого «завгоспа» Петра Порошенка,племінника останнього комсомольського лідера України Анатолія Матвієнка і друга екс-секретаря Київської міськради з команди Черновецького Олеся Довгого?
Як стало відомо нещодавно,ініціатор руху «За очищення влади» Міхеїл Саакашвілі 26 лютого побуває у Луцьку,де заплановано проведення чергового Антикорупційного форуму. Координаторами акції в обласному центрі Волині є голова ради ОСББ Луцька Роман Бондарук та голова правління Асоціації ОСББ «Лучани» й лідер «Демальянсу» Юлія Сабатюк.

На фото з правого боку – Роман Бондарук
Як завідувач гуртожитку став керівником підприємства
Проблема кожної нової партії – створення регіональних структур. Як не помилитися у виборі місцевих лідерів,чи зможуть вони донести до широких мас ідеї і програмні засади політичних сил? Часто-густо ті,кого захоплює новий рух,не мають фінансової змоги займатися партійним будівництвом,тож поступаються місцем більш спритним і заможним,які перетворюють регіональну організацію у такий собі сімейний клан,що переслідує меркантильні інтереси.
Нинішній неформальний лідер партії «Демократичний альянс» на Волині 36-річний Роман Бондарук (формальним,як вже зазначалось,є Юлія Сабатюк) починав свою політичну кар’єру із молодіжного крила «Батьківщини». Було це на початку 2000-х,коли партія перебувала в опозиції,тож жодних шансів пробитися на політичний Олімп Бондарук,який,студіюючи фінанси у Волинському державному університеті,паралельно працював завідувачем гуртожитку колективного підприємства «Промбуд-6»,не мав.
Проте спілкуючись із однопартійцями,він зрозумів: досягти політичних висот може людина незалежна,насамперед фінансово. Це збігалося з його мрією – стати багатим і успішним. Але досягти цього на посаді техніка кафедри образотворчого мистецтва університету,на якій Роман Анатолійович працював у 2002-му,навряд чи вдалося б. Рік за роком пан Бондарук пробує свої сили у різних комерційних структурах,де працює начальником відділу постачання,товарознавцем,начальником виробничого комерційного відділу,аж доки брат-юрист Юрій не запропонував схеми рейдерського захоплення кількох луцьких підприємств.
У 2007 році брати Бондаруки не без допомоги своїх людей у міському управлінні юстиції захоплюють активи колективного підприємства «Промбуд-6»,що на вулиці Ковельській. І вже Роман Бондарук із завідувача гуртожитком цього підприємства стає спочатку заступником директора із комерційних питань,а згодом – головою правління. Забігаючи наперед,скажемо,що ці два гуртожитки загальною вартістю понад 8 мільйонів гривень,в яких по 20-30 років жили люди і які він переоформив на фіктивно створене ТОВ «Волиньметбуд»,Роман Бондарук згодом використав як заставу для отримання в КБ «Західінкомбанк»,що от-от мав збанкрутувати,багатомільйонного кредиту. Цілком ймовірно,що банк,продавши заставну нерухомість,міг виселити мешканців на вулицю. Однак прокуратура не дозволила такого безчинства і передала гуртожитки у власність територіальної громади Луцька. Тим часом Роман Бондарук категорично заявив,що повертати вклади «Західінкомбанку» він не збирається. Та про це далі.
На той час Роман Анатолійович уже поновив своє членство в «Батьківщині»,зумів втертися в довіру до авторитетного нардепа Євгена Кирильчука,став його помічником-консультантом. Спритники почувалися безкарними. Вони повісили на приміщення захопленого підприємства табличку з написом «Власність народного депутата Євгена Кирильчука»,що тоді фактично означало недоторканність і заборону різним фіскальним структурам і правоохоронним органам проводити там перевірки чи вилучати документи.
Ще однією жертвою рейдерських дій братів Бондаруків стало спільне міжгосподарське підприємство «Луцькагробуд»,співвласниками якого виступали на той час вісім аграрних формувань. Як писав журналіст Петро Чечелюк у статті «Герої» нашого часу» в газеті «Дзеркало тижня. Україна» (№48,20 грудня 2013 р.), «сфальсифіковані загальні збори «пайовиків» були проведені далеко за межами підприємства у святковий день,2 травня 2008 р. Насправді пайовиків не було повідомлено,й участі у зборах вони не брали. За чітко розробленою схемою було скуплено частину акцій підприємства,на іншу частину брати шахрайським шляхом одержали довіреності власників акцій,що дало їм право взяти участь у голосуванні (але,як стверджує статут підприємства,у жодному разі не розпоряджатися спільним майном і нерухомістю). Так було створено нову структуру з новими засновниками і власниками – ТОВ «Луцькінвестбуд»,майно якого миттєво «влилося» у майно ТОВ «Волиньметбуд» (фіктивна фірма,яка ніколи нічого не будувала). Її засновником і власником був старший із братів – Юрій Бондарук. У людей цинічно відібрали потужне будівельне підприємство з розвиненою інфраструктурою,технікою,складськими приміщеннями і майстернями на ділянці загальною площею понад 3,5 га такої дефіцитної міської землі!»
За подібними схемами у власність Романа і Юрія Бондаруків перейшли Рожищенська птахофабрика,Голобське РТП,Волинська обласна друкарня (більшу частину приміщень якої сьогодні здають в оренду підприємствам торгівлі).
«Батьківщина» про них не забуде,але добрим словом не згадає
Добряче набивши кишені і втершись в довіру до тодішнього очільника Луцької міської парторганізації ВО «Батьківщина» Григорія Пустовіта,у 2010 році брати Бондаруки балотувалися від цієї політсили в депутати Луцької міської ради. Роман Бондарук – у прохідній частині списку,а його старший брат Юрій – на окрузі. І хоч Юрія виборці не обрали,Роман зумів переконати Пустовіта,що саме його брат-юрист має представляти партію у виконкомі.
«Батьківщина» тоді здобула найбільше депутатських місць – 24 із 50 (8 – за списком,16 – у мажоритарних округах). Заручившись підтримкою,скажімо,«Фронту змін» (4 мандати) чи фракції «За Україну!»,вона могла диктувати свої умови новообраному міському голові Миколі Романюку,який балотувався від «Сильної України» Сергія Тігіпка. Брати Бондаруки уже потирали руки від перспективи примножити свої статки за рахунок безплатного переходу в свої руки ласих шматків комунальної землі і майна. Роман Бондарук став заступником голови постійної депутатської комісії міськради з питань земельних відносин та земельного кадастру.
Але міська «Батьківщина» була досить лояльна до мера. Керівник фракції досвідчений Юрій Корольчук весь час стримував надмірні апетити Романа Бондарука. Дійшло до того,що він уже відкрито казав: «Повинна бути у всьому міра… І не в одні руки». Це бісило Романа Анатолійовича. Він писав доноси на Корольчука у центральний штаб,звинувачував того в аморфній позиції,але ніхто його там і чути не хотів.
Наприкінці квітня 2012 року Романа Бондарука обирають головою постійної комісії міськради з питань житлово-комунального господарства,екології,транспорту та енергозбереження. Він вирішив будувати свою подальшу політичну кар’єру саме на невирішених проблемах у галузі житлово-комунального господарства. Вже 11 травня його обирають головою Ради голів ОСББ Луцька. До того це громадське формування очолювала голова правління Асоціації голів ОСББ «Лучани» Юлія Сабатюк. Бондаруку довірили координувати роботу голів ОСББ міста як одному з ініціаторів ухвалення «Програми сприяння діяльності об’єднань співвласників багатоквартирних будинків на території міста Луцька на 2012-2014 роки». Керівники об’єднань співвласників багатоповерхівок вирішили,що депутату легше буде «вибивати» гроші у міськради і відповідних державних структур на підтримку їх діяльності,здешевлення кредитів для модернізації будинків.
І Роман Анатолійович із опозиційного депутата поволі став перетворюватися у провладного. Зрештою,він вже давно зрозумів,що в опозиції до влади ні політичного,ні фінансового капіталу не заробиш. У липні 2013 року він запопадливо бігає перед віце-прем’єром уряду Азарова Олександром Вілкулом,приписуючи собі в заслугу термомодернізацію будинку на проспекті Молоді,10 (хоча її зроблено ще в 2010 році,вона стала передвиборчою «фішкою» кандидата на мера Луцька Володимира Бондаря) і дякуючи за державний пільговий кредит на заміну ліфтів та реконструкцію теплопостачальних,водопровідних мереж. А 21 серпня 2015 року разом з Юлією Сабатюк пританцьовує перед віце-прем’єром Геннадієм Зубком,демонструючи облаштований індивідуальний тепловий пункт в ОСББ «Відродження».
У вересні 2012 року,за місяць виборів до Верховної Ради України,Роман Бондарук несподівано очолює в міській раді депутатську групу «Патріоти Волині». Група з однойменною назвою тоді була створена і в обласній раді. Її лідер,депутат облради Степан Івахів саме балотувався у нардепи по Ковельському виборчому округу. Назву «Патріоти Волині» отримав і створений ним під вибори благодійний фонд. Очевидно,вступивши до «Патріотів Волині» (їх,«патріотів»,у міськраді виявилось аж 5 чоловік),Роман Бондарук сподівався на політичне покровительство Івахіва. Та не так сталось,як гадалось. Ймовірно,на прохання Миколи Романюка Івахів свою депутатську групу в міськраді розпустив. 9 вересня 2013 року її перейменували на «Право і справедливість»,згодом вона розпалась.
Уже сьогодні можна припустити,що входження Бондарука у групу «Патріоти Волині» було цікавим політтехнологічним ходом команди Романюка для політичної ізоляції одного з найбільших критиків його діяльності. Адже відомо,що Степан Івахів представляє фінансово-промислову групу «Континіум»,що має бізнесові інтереси у Луцьку. Їх вдається вирішувати саме завдяки Романюку. На той час Романюк повністю взяв під свій контроль і діяльність міської організації ВО «Батьківщина». Її голова і секретар міської ради Григорій Пустовіт діяв у фарватері політики мера. А входження Романа Бондарука у групу «Патріоти Волині»,стало формальним приводом для виключення його з партії,яке відбулося практично миттєво – через 23 дні після оголошення про створення депутатської групи у міськраді.
Романюк – Саакашвілі друг
Окрема тема – взяті й не повернуті Романом Бондаруком кредити у КБ «Західінкомбанк». Значні суми коштів,крім Бондарука,також свого часу взяли й не віддали банку нинішній нардеп Сергій Мартиняк,бізнесмени Василь Токарський,брати Кобаки,брат Романа Юрій Бонадрук і ще десятки далеко не бідних людей. А тим часом майже 6 тисяч вкладників ніяк не могли забрати з банку свої кревні,через що частина з них у 2013 році прийшла з пікетом під стіни міської ради.
Загалом Роман Бондарук взяв у «Західінкомбанку» кредитів у різній валюті на понад 10 мільйонів гривень. Разом з відсотками він мав повернути банку понад 32 мільйони гривень,проте робити цього не поспішав.
У вже згаданій статті у «Дзеркалі тижня» Петро Чечелюк написав: «Зібравши всі необхідні матеріали,автор цієї публікації впродовж двох тижнів намагався зустрітися з Романом Бондаруком,щоб поцікавитися перспективою погашення банківських кредитів і подальшою долею головного поліграфічного підприємства області,але марно. Номер його мобільного телефону вперто мовчав. Не дало бажаного результату й моє триденне «чергування» біля його офісу,а зі всіх мобільних телефонів його підприємств,указаних у реєстраційних документах,звучало: «Номер не обслуговується». Але один раз телефон ожив: «Я поняв,що ти журналіст. Побачимось в понеділок о 12-й годині в центрі міста». Не знаю,який понеділок хлопець,який годився мені в пізні сини,мав на увазі,але впродовж чотирьох годин я даремно виглядав його в домовленому місці. А тим часом мій візаві швидко розшукав номер мобільного телефона моєї доньки та порадив їй: «Краще було б для вашого батька не писати…»
Для тих,хто не знає,скажу: донька журналіста Петра Чечелюка Олена Палагута – одна із впливових менеджерів у ФПГ «Континіум». Саме її група делегувала очолювати виборчий штаб Миколи Романюка на виборах мера Луцька 2015 року. Досягнувши результату,Олена,кажуть,так повірила у свій геній організатора,що заходилася переконувати Степана Івахіва висунути саме її кандидатуру на проміжних виборах народного депутата в 23-му окрузі замість померлого Ігоря Єремеєва.
Петро Чечелюк погроз не злякався і… отримав від Романа Бондарука низку судових позовів. У ході судових засідань він зумів довести свою правоту,і тепер ми можемо сміливо посилатися на його публікації.
А в них також ідеться й про те,що Роман Бондарук свого часу почав видавати такий собі інформаційний бюлетень «Комунальний патруль»,в якому привертав увагу читачів до різних проблем у житлово-комунальній сфері Луцька,критикував чинного міського голову,чим понижав рейтинг Миколи Романюка перед майбутніми виборами. Цікаво,що редактором видання став колишній начальник фінвідділу ТзОВ «Західінкомбанк» (цікавий збіг,чи не так?). Було створено і сайт із однойменною назвою,на якому відвідувачі могли повідомляти про проблеми в галузі ЖКГ міста,і їх одразу ж переадресовували для вирішення в міську раду.
У відповідь Романюк зробив ставку на всеукраїнський сайт «Відкрите місто»,для якого спеціально розробили сторінку Луцька. Його всіляко піарили,щоб городяни зверталися за вирішенням проблем саме сюди,а не в «Комунальний патруль».
У лютому 2014 року фракція «Батьківщина» в міській раді вирішила змістити Романа Бондарука з голови комісії з питань ЖКГ,екології,транспорту та енергозбереження,призначивши на його місце свого депутата Василя Гриба (за фахом артиста). Депутат Сергій Григоренко (нині – заступник міського голови,якого за антисемітські висловлювання Юлія Тимошенко нещодавно виключила з «Батьківщини») тоді говорив,що голову змінюють,бо Бондарук не може нормально організувати роботу комісії. Бондарук своєю чергою казав,що це не позиція фракції,а позиція міського голови. Мовляв,влада боїться контролю з його боку в сфері ЖКГ,тому хоче зменшити повноваження депутата. Тим не менше голову комісії замінили,Бондарук залишився звичайним членом.
Апогеєм протистояння Бондарука і Романюка можна вважати березень 2014 року,коли депутат на сесії звинуватив мера у змові з керівництвом «Західінкомбанку» і пов’язав зі своїми фінансовими справами з цим банком підпал свого автомобіля у ніч на 24 березня.
Роман Бондарук звернувся з цього приводу до прокуратури,СБУ та міліції Волині. «Починаючи із жовтня 2013-го року,керівництво «Західінкомбанку» за попередньою змовою із міським головою,підконтрольними йому ЗМІ та деякими депутатами почали кампанію щодо дискредитації мене як депутата. Розповідали вкладникам банку та громадянам міста,що завдяки мені банк не може повернути гроші вкладникам,таким чином вводячи їх в оману,затягуючи час повернення грошей вкладникам»,– заявив тоді Роман Бондарук.
За словами депутата,«керівництво банку та міський голова як колишній банкір» чудово усвідомлювали,що повернення кредитів не несе за собою зобов’язання банку повернути гроші вкладникам. Також Роман Бондарук зауважив,що протягом останнього часу «Західінкомбанк» «на рахунки своїх фіктивних фірм вивів більш ніж 100 мільйонів гривень,які у банк ніколи не повернуться». «З цього можна зробити висновок,що банкіри свідомо обманювали людей,що не можуть повернути вклади»,– стверджував депутат.
«Але,зрозумівши,що не мають на мене впливу,банкіри вирішили залякати мене за допомогою бандитів. В ніч на 24 березня мені спалили машину,протягом 2 тижнів погрожують мені і членам моєї сім’ї. Схожі погрози надходять усім колишнім клієнтам банку. Так,членам сім’ї одного з них погрожували розправою. Наслідки можуть бути катастрофічними. Але я хочу сказати,що у мене є сила і засоби дати відсіч бандитам»,– підсумував Бондарук.
«Ви мене звинувачуєте в тому?» – відреагував на звернення депутата Луцький міський голова Микола Романюк.
У відповідь Роман Бондарук запропонував меру Луцька уважно прочитати звернення.
«Ну,це взагалі,безперечно»,– прокоментував Микола Романюк.
У жовтні 2014 році Роман Бонадрук брав участь як самовисуванець у дострокових виборах до Верховної Ради в Луцькому окрузі №22. І хоч писав на білбордах,що його підтримують «Демальянс» і «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка,здобув симпатії аж… 1837 лучан (зі 150 тисяч,внесених у списки виборців).
Протягом усього 2015-го активного Романа Бондарука ніби підмінили. І причина цьому,очевидно,вибори міського голови,задля виграшу яких Микола Романюк готовий був піти на співпрацю навіть із найбільш заклятим «другом».
Як наслідок,«Комунальний патруль» Бондарука почав передруковувати хвалебні оди про Миколу Романюка із сайту міськради,його самого було помічено на зустрічі з віце-прем’єром Геннадієм Зубком,а після місцевих виборів 2015-го,на яких Роман Бондарук втратив депутатський мандат міськради,його від Ради голів ОСББ Луцька замість Юлії Сабатюк делегують до складу виконкому.
І ось 18 лютого 2016 року,під час публічного звіту про роботу за 2015 рік,Микола Романюк сказав буквально таке: «Ефективною у питаннях розвитку та сприяння ОСББ є співпраця Луцької міської влади з Асоціацією об`єднань співвласників багатоквартирних будинків міста «Лучани»,головою якої є Юлія Сабатюк,та з радою голів ОСББ під керівництвом Бондарука Романа Анатолійовича. У співпраці з цими структурами вдалося провести термомодернізацію житлових будинків,обладнати індивідуальні теплові пункти та впровадити ряд інших заходів з енергозбереження».
Це може означати тільки одне: сокиру війни зарито,Бондарук дійшов із Романюком порозуміння. Їхній альянс є взаємно вигідним і в майбутньому. Романюк,вочевидь,пообіцяв Бондаруку більше не порушувати тему його боргів перед «Західінкомбанком»,помагати Раді голів ОСББ Луцька фінансово,натомість попросив того ввести його людей в Рух «За очищення влади» Саакашвілі,щоб у разі чого мати там своє лобі.
Романюк вже робив подібний маневр із «Самопоміччю» Андрія Садового,коли делегував до її складу свого заступника Тараса Яковлева. Та,зваживши на репутаційні ризики,команда львівського мера напередодні місцевих виборів 2015 року засланого козачка від Романюка зі своїх лав прогнала. Як то буде із антикорупціонером Саакашвілі?