Село живе, коли у ньому живуть люди та живе пісня. Сучасні села затихають, в них все менше чутно спів, вони все більше грузнуть у роботу. Але це не про Лобачівку, що на Горохівщині.  Вона цвіте разом із своїми лобачівцями-самородками, які прославляють рідне село поза його межами.

У Лобачівці всі знають, хто такий Фадейович – так називають односельчани славного земляка. У тому «Фадейович» завжди чутно відгомін чогось рідного, свого. «Наш артист приїхав», – односельчани радіють черговому літньому приїзду на рідну землю українського актора театру та кіно, режисера, Народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, члена-кореспондента Національної академії мистецтв України Петра Фадейовича Панчука, який працює у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка у Києві.

Гроза не завадила 25 серпня до села з’їхатися з усіх усюд залюблених в театр людей, бо у славному селі Лобачівці, що на Горохівщині, цього суботнього вечора – вистава. Афіші сповіщали про культурне дійство цього дня – у НД «Просвіта» відбудеться вечір пам’яті пісняра Степана Кривенького  «Балада про Степана». Імпреза відбувалася за чітким керівництвом народного артиста, режисера-постановника Петра Панчука.

Петро Панчук розповів, що коли створювали виставу, шукали аналогію в творах Бориса Олійника та Василя Шукшина, йшли по аналогію з життям Кривенького.  «Коли б Степан Кривенький сидів з нами у залі, і був би не вечір пам’яті, а йому було б 77 років, а був би творчий вечір, я думаю, що декілька раз він точно посміхнувся б», – зазначив Петро Фадейович.

На сцені – актори-аматори, яких, здавалося б, не відрізниш від професійних театралів. Кожен із них вливався у свою роль та жив життям героя. На сцені разом із дружиною Людмилою грав і сам Петро Панчук.

Зауважимо, що головну роль Степана Кривенького зіграв місцевий соловейко, улюбленець кожного лобачівця, вчитель музики у місцевій школі Олександр Шепшелей. Цього дня лобачівський глядач провів не одну паралель з акторами та їхніми образами.

У виставі вервечкою перепліталися пісні Степана Кривенького.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Він створив гімн Волині

Жіночий голос за кулісами читав щемливі рядки життя пісняра, називаючи Кривенького татом. Як потім виявилося, на подив публіки, ці рядки читала його дочка, знана в районі журналістка Леся Влашинець.

До місцевого будинку культури цього вечора завітав народний аматорський хор з села Вільхівки, який у 1961 році створив Степан Кривенький, – «Хлібодар», які опісля вистави заспівали кілька пісень пісняра, а наостанок хор разом із усім залом виконав пісню-гімн Волині «Волинь моя».

Насамкінець солістка «Хлібодару» Ангеліна Грищук поділилася спогадами про видатного пісняра Горохівщини. А почесні гості, які завітали на дійство, голова Горохівської районної ради Тарас Щерблюк та начальник відділу культури Діна Колесник, захоплені дійством, подякували акторам-аматорам та зазначили, що час робити творчий вечір уродженцю Лобачівки Петру Панчуку.

Акторів обдарували квітами, сльози повитирали, а в пам’яті залишився світлий спогад. Лобачівські актори, які вже підкорили Горохів, Луцьк, Рівне та Київ готуються до нових вистав та підкорення нових вершин під крилом «нашого актора» Петра Панчука.

У залі – тиша, тільки десь далеко ще чутно нотки знайомої пісні видатного земляка, якого народила земля Горохівщини, Степана Кривенького «Волинь моя».

Автор – Олеся Нижник