На думку Сергія Березенка,«Незалежність,здобута 25 років тому,для багатьох людей була більше формальною,аніж справжньою. Бо ще цілих 23 роки після того Україна продовжувала жити під пильним «дружнім» оком свого північного сусіда – економічно,енергетично,гуманітарного. А найголовніше – ментально та психологічно. «Багатовекторна» політика робила Україну буферною державою поміж двома світами – цивілізованим і дикунським,тож про реальну Незалежність годі було й казати».
 
Відтак він підкреслює: «У 2013 році ми нарешті зробили свій європейський вибір. Найвищою ціною якого стала Небесна Сотня. Після цього ми пізнали справжню ціну багатьох речей – російської «братерської дружби» і могутньої світової підтримки. Волонтерського подвигу тисяч українців і добровольчого духу наших воїнів. Ціну зради і ціну перемоги – без будь-яких лапок і хештегів».
 
Констатуючи,що «з перших днів російської агресії український народ з дня у день сплачує свою ціну за Незалежність – життями і здоров’ям своїх найкращих,найвідданіших синів і дочок»,нардеп розмірковує про те,«яку ціну ми готові сплатити для того,щоб ще через 25 років святкувати півстолітній ювілей так само на майдані Незалежності,а не у вигнанні». На його переконання,для цього потрібно,«перш за все,поступитися своїми амбіціями – політичними,партійними чи особистими. Припинити дрібні чвари і чемпіонат із самолюбування на телеекранах. Не дозволяти ворогам нацьковувати нас один на одного. Не ганьбити країну перед світом – навпаки,підтримувати кожен її успіх,кожну – бодай невеличку – перемогу. Не розхитувати човен,який в нас один на всіх. Не кидати на вітер порожніх звинувачень – на радість тим,хто жде – не діждеться нашої поразки».
 
Березенко резюмує: «Запорука Незалежності сьогодні – це наша єдність. Наше усвідомлення того,що Україна – понад усе. Єдність – це здатність домовлятися,поступатися тимчасовими інтересами заради стратегічної мети. Єдність – це терпіння,бо шлях реформ не може бути легким і веселим. Єдність – це віра і довіра один до одного».