Пам’ятний знак являє собою великий камінь з написом на ньому про те,що у 1901 році сюди прибуло 12 сімей переселенців і станції Гайнівка,котра і досі є біля міста Білосток у сусідній Польщі,- пише газета “День”.

Вони вже й розбудували Залазько у село із хутора,який в цих правічних волинських лісах заснували переселенці із села Раків Ліс,що під Каменем–Каширським. Голова Осівецької сільради Володимир Цап,до якої й належить Залазько,каже,що за документами тут зареєстровано понад 90 чоловік. Але фактично проживає тільки 65. З одного боку Залазько недалеко від цивілізації,навпростець через ліс до райцентру всього 4 кілометри,а з іншого,то тут така глушина (село в лісі),що дехто із місцевих ловить на своїх городах зайців голими,як кажуть,руками.

Встановив пам’ятний камінь за свій кошт уродженець Залазька Віталій Чурак,нині він мешкає у райцентрі. Бо належить він до роду поліщуків,які і заснували тут хутір,що став згодом селом.

Журналіст районної газети «Полісся» Олесь Федорович каже,що невдовзі пам’ятним хрестом вшанують предків вихілці із хутора Дубецьк. Від нього не залишилося нічого,крім власне місця… У 1951 році мешканців хутора насильно переселили в навколишні села,начебто за підтримку українських повстанців,а все,що нагадувало про людські помешкання,зрівняли з землею. Такі пам’ятні обеліски,хрести,камені – це,на думку людей,свідчення того,що ми не перші на цій землі і маємо пам`ятати її історію.