«Хто шанує Лесину пам’ять,той повинен віддати належну пошану її найщирішого,найкращого приятеля-друга,пам’яті її батька,що за все своє життя не поклав і марної стеблинки поперек Лесиної дороги,а,навпаки,як тільки міг і вмів,промітав тую дорогу для неї»,– писала Ольга Косач-Кривинюк,сестра,літописець життя і творчості великої поетеси.

Петро Антонович Косач народився 1842 р. в місті Мглин на Чернігівщині,помер 1909 р. у Києві. 1864 р. захистив ступінь кандидата законодавства в Університеті св. Володимира у Києві. Служив у Новограді-Волинському,Луцьку,Ковелі,Києві. Член української «Громади»,дійсний член Південно-Західного відділу Російського географічного товариства,братчик Луцького Хрестовоздвиженського братства. Людина бездоганно принципова,з широкою ерудицією,високим інтелектом,Петро Антонович жив і трудився для сім’ї,фінансував більшість видань дружини Олени Пчілки,та дітей.

Товаришував з М. Драгомановим,В. Антоновичем,П. Житецьким,О.Левицьким,М. Лисенком,М. Старицьким,І. Франком,В. Беренштамом,Є. Трегубовим,співпрацював з Ф. Вовком,В. Кочубеєм,І. Новицьким,А. Русовим,П. Чубинським – людьми,які сказали своє вагоме слово в українській історії,літературі,політиці,науці. Петро Косач був,за словами Ольги Косач-Кривинюк,«приятель не тільки багатьох українських письменників,він був приятелем усієї української літератури і культури взагалі. Він робив усе,щоб допомагати розвиткові їхньому».

Всі видання (в тому числі й Лесиних творів),Олени Пчілки,починаючи з Альбома українських узорів (1876 р.),навіть перший збірник пісень Миколи Лисенка,були,по суті,виданнями Петра Антоновича.

На всіх посадах був прекрасним знавцем своєї справи,з ним часто радилися у різних життєвих справах; його симпатії завжди були на боці простих людей.

Пішов з життя у 67 років,2 квітня 1909 року. Похований на Байковому цвинтарі у Києві.

У програмі вечора-портрета – виставка,присвячена життю і діяльності П.А. Косача. Серед матеріалів виставки – оригінальний рукописний документ – Свідоцтво про призов до війська,підписаний особисто Петром Антоновичем Косачем,який виконував під час служби в Луцьку обов’язки голови військового присутствія (1876 р.); поштові листівки початку ХХ століття з видами тих міст,де проходило життя і служба батька Лесі Українки; документи і світлини,які розкривають його діяльність.

Присутні побачили підготовлені і виконані завідувачкою відділу давньої історії Бірюліною О.А. слайд-фільм і коментар до нього,у якому подано характеристику епохи,в якій жила родина Косачів,громадсько-культурне середовище,– українське,передове,не зрусифіковане в умовах суцільної валуєвщини,а також характеристику родини – однієї з небагатьох українських,для якої Петро Антонович Косач був опорою на усіх шляхах життя.

Вечір-портрет на пошану Петра Антоновича Косача,батька великої унікальної родини,в якій виросла Леся Українка,громадського і культурного діяча відбувся в Україні вперше.