Спочатку він відбувся у місцевій гімназії,і волонтери,присутні на цьому хвилюючому дійстві,попросили показати його ще й для мешканців міста. Адже коли хоронили останнього із загиблих на Сході любомльчанина Миколу Штанського,то його зустрічало усе місто,стоячи на колінах,- пише День.

Під час реквієму діти розказували вірші про війну,про надію,про життя і смерть,про долю і віру. Все це супроводжувалося відеороликами. А в кінці був відеоряд з фотографіями загиблих – Саша Сацюк,Сергій Кушнір,Толя Федчишин,Сергій Киричук,Микола Миколайович Штанський… Вони всі немов живі,дивилися на земляків усміхнено і радісно,не дорікаючи.

«Вони посміхалися,а ми,- каже волонтер Андрій Дем`янчук,- плакали. Ми ще довго будемо плакати. Ми не обіцяємо собі не плакати. Обіцяємо не забути. “Живіть гідно – цим ви віддячите нам.” Це вони говорять беззвучно до нашої совісті. І совість не може сховатися від цих застиглих посмішок,як ховається під руками обличчя в сльозах».

Діти не по-дитячому вміло донесли тугу і смуток останніх подій,жахіття війни і трагедію втрати. Ці маленькі серця вже вміють співпереживати. В дитячих очах і діях,каже Андрій,його надія на квітучу Україну. Батьки сказали,що подібні заходи їм необхідні,волонтери сказали,що це саме те,що зараз необхідно нації,разом з допомогою війську. Це вечори спогадів. Це секунди,хвилини,години,дні,ранки,ночі і вечори пам`яті. Андрій Дем`янчук вважає,що родини,чиє щастя і спокій обкрадені війною,мусять бути під опікою не тільки влади,а й простих,вдячних людей,їм треба дарувати спілкування,підтримувати.