Про цього пацієнта лікарі розповідають з особливою теплотою і гордістю. 5 вересня хлопці з «Правого сектору» привезли у відділення 21-річного бійця — учасника антитерористичної операції на Сході України — з множинними осколковими пораненнями. Уламки заліза застрягли в ділянці шиї,обличчя,а найгірше,що постраждало й око,- пише Волинь-нова.

— Завдяки тому,що тепер ми маємо оптичний когерентний томограф,який дає 3D-зображення усіх шарів сітківки,чітко фіксує найменші зміни органів зору,оперативно було встановлено діагноз і визначено тактику лікування. Оскільки в кришталику ока пораненого знаходилося металеве стороннє тіло,то не було іншого виходу як провести операцію із заміни кришталика на штучний. Сергій,так звали бійця,сам виходив із оточення,пережив багато,переніс важку дорогу — тож усі ми намагалися відігріти його душу,підтримати. Хлопець навіть батькам не повідомляв,що знаходиться у лікарні,— розповідала офтальмолог Руслана Григорівна Назарчук,яка виконує обов’язки завідувача відділення.

Сергієві,який родом із Шацька,медичні працівники з дому принесли одяг,а мама одного з лікарів наготувала домашньої їжі,щоб не сидів на «казенних харчах». Звичайно ж,штучний кришталик і операція з його вживлення були безкоштовними. Надавали допомогу пораненому і спеціалісти відділень щелепно–лицевої та нейрохірургії. Затримуватися у лікарні надовго Сергій не збирався. Лікарям казав: «Швидше виписуйте,бо мушу до своїх хлопців повертатися».

— Він не розповідав нам подробиць,як був поранений,як пробирався до своїх. Відчувалися наслідки пережитого стресу,виснаження,втоми. Навіть якби ви застали Сергія у відділенні — він не став би говорити про війну. А до медперсоналу ставився з вдячністю,говорив,що поважає професіоналів. До речі,і двоє наших колег із обласної лікарні були мобілізовані на Схід,— згадує пораненого бійця офтальмолог Ігор Стадницький,не називаючи,з огляду на лікарську таємницю,його прізвища.

Загалом же у цьому відділенні надають допомогу переважно літнім людям із проблемами зору. Після капітального ремонту приміщення сяє новою плиткою,свіжопофарбованими стінами,у палатах — нові ліжка,для пацієнтів — усі зручності. «Навіть фізіотерапевтичний кабінет маємо у відділенні,щоб хворим на місці відпускати процедури»,— додає медсестра Марія Токар.

А лікарі найбільше тішаться томографом,хірургічним лазером,сучасним ультразвуковим сканером,факоемульсифікатором нового покоління та іншою апаратурою,яка дала змогу запровадити багато нових медичних технологій.

— Така як у нас лазерна установка є хіба що у Львові й Одесі. Мої колеги проходили стажування у Німеччині,Франції,де опановували найсучасніші методики лікування,— каже Руслана Назарчук,із гордістю демонструючи можливості офтальмологічного діагностичного центру.

Запитали ми і в пацієнтів,як оцінюють вони рівень офтальмологічної допомоги в обласній лікарні. Житель Любешова Валерій Ігнатюк тут лікується не вперше,тому знає ситуацію не з чужих слів.

— Тепер є багато приватних центрів відновлення зору,але там дорожче та й лікують амбулаторно. А в мене цукровий діабет,треба постійно обстежуватися,рятувати очі,тож із Любешова не наїздився б. Добре,що є стаціонар,що є нове обладнання,знаючі спеціалісти. Тут мені робили операції з приводу катаракти,тепер є зміни на очному дні,пов’язані з діабетом,знову проходжу курс лікування,— звично займає місце біля томографа Валерій Григорович.

А старенька сільська бабуся,вперше зайшовши у відділення,сказала: «Гарні покої поробили! Аби тільки війни не було,щоб людей не калічили,не вбивали. А нам нарікати нема на що».