У 2017 році Волинь і Україна відзначили 400—річчя з часу заснування Луцького православного Хрестовоздвиженського братства. Сьогодні, 29 березня, у Волинському краєзнавчому музеї  відбулися урочистості з нагоди завершення року 400-літнього ювілею Луцького братства.

Під час заходу відбулася також і презентація збірника матеріалів Міжнародної наукової конференції “Луцьке Хрестовоздвиженське браство – інституційний розвиток та місце в суспільному русі України та Білорусі”.

Директор Волинського обласного краєзнавчого музею Анатолій Силюк подякував усім, хто долучився до проведення заходів в рамках святкування ювілею Луцького православного Хрестовоздвиженського братства, зокрема,  голові ГО «Луцьке Хрестовоздиженське братство (відроджене)» та засновнику Музею Луцького братства  Андрію Бондарчуку, директору цього музею Олені Бірюліній, митрополиту Луцькому і Волинському УПЦ КП Михаїлу, ректору ВПБА УПЦ КП протоієрею Володимиру Вакіну та Луцькій міській раді.

«Я хочу також подякувати і настоятелю братського Свято-Хрестовоздвиженського храму протоієрею Василю Клочаку за ту участь, яку він і громада доклали до впорядкування Братського некрополю, благоустрій самого храму. А цей некрополь, неодмінно, є і буде православною святинею нашого Луцька, пам’ятним місцем, куди можна буде запрошувати туристів та гостей міста», – зауважив директор Волинського обласного краєзнавчого музею Анатолій Силюк.

Він також вручив присутнім подяки і примірники збірки  матеріалів Міжнародної наукової конференції “Луцьке Хрестовоздвиженське браство – інституційний розвиток та місце в суспільному русі України та Білорусі”.

Довідка «ВП»:

Луцьке православне Хрестовоздвиженське братство – релігійна громадсько-політична організація українських шляхтичів Волині та міщан міста Луцька і пов’язаного з ними духовенства. Засноване близько 1617 року з метою захисту Православної Церкви та української культури.   Оскільки в той час польська влада вважала законною в Київській митрополії східного обряду лише Унійну церкву, ініціатори створення братства спершу домоглися королівського дозволу (датований 2 лютим 1619) на відбудову погорілого шпиталю (притулку для хворих і немічних), яким мала опікуватися їхня організація. Потому, 1 вересня цього ж року, 46 шляхтичів і духовних осіб, називаючи себе “старшими братчиками”, доручили “молодшим братчикам” – міщанам Луцька – займатися повсякденними справами, насамперед спорудженням школи, церкви і монастиря.

20 червня 1620 єрусалимський патріарх Феофан III, який тоді діяв у Києві під захистом Війська Запорозького і особисто гетьмана П.Конашевича-Сагайдачного, надав грамоту на будівництво в Луцьку братської Хрестовоздвиженської церкви з правом ставропігії.

Визначними діячами Луцького братства були шляхтичі Л.Древинський, М.Гулевич-Воютинський і князь А.Пузина (з 1632 – Луцький православний єпископ), ченці Герасим (Микулич) та Ісакій (Борискевич; з 1620 – луцький єпископ відновленої православної ієрархії). Братство ставило метою захист національно-релігійних прав православних. Воно постійно дбало про оздобу храму й монастиря, забезпечувало коштами школу. Великим впливом у братстві користувалося “братство духовне” (ченці близьких до міста монастирів, а пізніше – новозаснованого Луцького братського монастиря).

Близько 1713 Луцьке братство увійшло до складу Луцької унійної єпархії, а братський монастир став василіанським. Після пожежі 1761 розпочалась відбудова архітектурних пам’яток, а також праця над новим малярським оздобленням інтер’єру і відтворенням монастирської бібліотеки.

Православне Хрестовоздвиженське братство у  Луцьку було відроджене наприкінці ХІХ століття.

У 1990 було засноване Волинське крайове братство Св. Андрія Первозваного, яке проголосило себе продовжувачем традицій давнього Луцького братства, і нині діє як ГО «Луцьке Хрестовоздвиженське братство (відроджене)».