У с. Дольськ Турійського району археологами-пошуковцями було виявлено два невідомих солдата 240 стрілецького полка 117 стрілецької дивізії 69-армії 1-го Білоруського фронту,невідомий солдат-снайпер 69-армії 1-го Білоруського фронту,невідомий офіцер тієї ж армії (під час ексгумації виявлено його ложку з ініціалами «Р.Н.С.»),червоноармієць-кулеметник Биков Даниїл Гаврилович (1900-8.07.1944),родом із Рязані. Ім’я останнього вдалося установити завдяки капсулі смертника,але пошук його ймовірної рідні – ще триває. У с. Миляновичі Турійського району виявлено два невідомих солдата 69-армії 1-го Білоруського фронту,невідомий солдат-кулеметник тієї ж армії.

Останки були тимчасово депоновані,оскільки керівник пошукового загону – Дорофєєнко Вадим Сергійович та ще декілька пошуковців були відкликані до діючої армії. Приймали участь у подіях в Криму,а потім – в АТО. Нещодавно підполковник Дорофєєнко повернувся на 10 днів зі Сходу і вирішив провести урочисте перепоховання останків визволителів Волині. Перепоховання здійснили на День Незалежності України 24 серпня 2014 року на військовому меморіалі біля с. Мощена Ковельського району. Участь у перепохованні взяли пошуківці загону «Відродження»,його керівник – Вадим Дорофєєнко,директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський,краєзнавець Геннадій Гулюк,представники Ковельської райдержадміністрації,громади села Мощене. Панахиду відслужив місцевий священник.

«Війна закінчується тоді,коли буде похований останній солдат,- промовив Дорофєєнко. – І це дуже важливо зрозуміти українцям для виховання і самовиховання – війна у реальності,у наших думках і серцях завершиться тоді,коли ми почнемо шанувати своїх героїв. Минулого і сучасного».

Пошуковий загін «Відродження» ДП «Волинські старожитності» планує і надалі проводити роботи з пошуку та ексгумації визволителів Ковеля. Але наразі Дорофєєнко знову повертається на фронт в АТО,у полум’я війни… «Дуже прошу владу довести документацію стосовно меморіалу у Мощеній до логічного кінця,тут вже поховано майже 200 солдатів та офіцерів,виявлених нами. – підкреслив Вадим Дорофеєнко. – І прошу друзів,якщо я раптом загину,захищаючи Україну,- поховайте мене тут,у Мощеній,біля цих сиротинушек».