Розкопки провели між селищем Дубище та селом Носачевичі,які завершились успіхом. Адже,як зауважує один із археологів,нечасто щастить віднайти стільки цінних знахідок на одному місці,- пише Район.Рожище. 
 
– Нам вдалося виявити два господарські комплекси,які датуються орієнтовно 14 – 15 століттям,найімовірніше,що вони належать до споруд Дубищенського монастиря «Введення Пречистої Богородиці»,– розповідає завідувач відділу давньої історії Волинського краєзнавчого музею Михайло Вашета. – Речей,які можна вважати культовими і котрі належали власникам монастиря,знайдено поки що небагато,але дослідження тривають. Серед виявлених знахідок на цьому об’єкті є комплекс монет,зокрема денарії Каземира Ягелончика і денарії князя Вітовта,фрагмент хрестика олов?янистої бронзи,шматки кахлі,якою викладали підлогу у храмах і монастирях,застібка від книги,писачок для виготовлення писанок та унікальні зразки кераміки,окремі з яких тавровані,а також елементи знарядь праці.
 
 
Першим на цій землі в кінці 80-х на початку 90-х років проводив розкопки львівський археолог Віталій Конопля. А до нього і після нього ніяких археологічних робіт на цій території не здійснювалося. Тому науковці й вирішили перевірити цю писемну згадку. За словами Михайла Вашети,появу Дубищенського Введенського монастиря пов’язують з 1322 роком і грамотою князя Любарта Гедиміновича,якою він надає ці землі церкві Івана Богослова,що знаходилась на території Луцького замку. Після переходу в Унію,він (монастир,– авт.) отримує ім’я Святого Спаса.
 
Про денарії та їхню історичну цінність розповів кореспонденту Район.Рожище член експедиції голова ГО «Пам?ять Волині» Володимир Чопюк,а про унікальні шматки кераміки – науковий співробітник відділу давньої історії Волинського краєзнавчого музею Тарас Верба.
 
Окремі знахідки пройдуть відповідну експертизу. Найцінніші поповнять постійно діючу експозицію у Волинському краєзнавчому музеї. Дослідження триває. А науковці вкотре довели: все унікальне зовсім поруч: варто лише захотіти – і можна відкрити щось нове та незвідане.
Довідка “ВП”
 
У XIV – XV ст. Введенський монастир був осередком духовного життя в цьому регіоні. В XVI ст. наступає його занепад,а опісля – повне знищення. Після смерті луцького владики Івана Красинського-Барзобагатого православна обитель занепала. Всі багатства монастиря,село Дубище з людьми перейшли до його небожа,який перетворив святиню у свій маєток,попередньо розігнавши ченців. Недоторканим лишався монастирський храм Введення Пречистої Богородиці,який ще довгий час служив як парафіяльний для селян Дубища і навколишніх сіл. Продовжило розростатися і кладовище поблизу церкви. Наприкінці XVIII ст. монастирська церква була доведена до аварійного стану. У 20 роках польські колоністи перетворили кладовище в сінокіс,а за радянських часів монастирське кладовище опинилось на задвірку птахофабрики. Під час її будівництва у 80 роках колишній монастир був перетворений у кар’єр,і сотні людських черепів та кісток стали фундаментом ще однієї «будови комунізму».