«Представники західної розвідки все більше стурбовані тим,як розвивається ситуація,і висловлюють думку,що тактичний підхід Володимира Путіна – гнучкий,прагматичний і задуманий таким чином,щоб контролювати можливість ескалації і деескалації конфлікту – тепер,схоже,поступається місцем більш чітко заданим цілям. У Києві давно так думали»,- пише «The Financial Times».

«В Україні зараз більше російських високотехнологічних систем ППО великого радіусу дії,ніж було на момент аварії малайзійського боїнгу»,- йдеться в статті.

«Метою безжального обстрілу на північному фланзі бунтівного Луганська було захоплення міст Станиця Луганська і Щастя,де знаходиться електростанція,яка забезпечує регіон електрикою,- продовжує видання. – Наступ,вчинений з метою відбити Донецький аеропорт в українських солдатів,тим часом позбавив Києва найважливішого опорного пункту і проклав для сепаратистів дорогу до розширення на північ. У розташованому поруч місті Авдіївка,передмісті Донецька,знаходиться найбільший в країні коксохімічний завод. І,нарешті,азовський порт Маріуполь,ще один ключовий торговий центр і,найголовніше,місце,де знаходяться два з трьох найбільших металургійних комбінатів України».

Відтак «FT» зазначає: «Враховуючи такі цілі,багато західних развіданалітиків приходять до висновку,що Путін більше не намагається викроїти собі напівавтономну область в Україні або отримати геополітичні козирі,але вирішивши,що Київ назавжди вийшов з-під впливу Москви,він намагається створити нову,економічно життєздатну державу-маріонетку,повністю від Києва відірвану».

Як підкреслює Джонатан Ейал,міжнародний директор і експерт з Росії Королівського інституту об`єднаних служб в Лондоні,«Путін придбав Крим в помсту за зміщення Януковича,але це коштувало двох мільйонів проросійських голосів,тому нова стратегія Путіна полягає в тому,щоб роздобути вплив в анклавах на східній Україні,щоб шантажувати Київ і заволодіти якимсь федеральним конституційним правом вето. Цей план теж не спрацював. Так що тепер він хоче «устаканити» ситуацію: створити державу-пародію,підконтрольну Росії. Такими зараз є Абхазія і Придністров`я. Як і ці дві країни,така держава може проіснувати протягом 20 років». Зважаючи на реалії,резюмує Ейал,«будь-який план мирного врегулювання заздалегідь приречений на провал».