Мабуть, не зовсім правильно коментувати особисте і сімейне життя кандидатів на посади міських голів у розпал виборчої кампанії. Сім’я – це святе, і мала би лишатися поза політикою. Однак, бувають винятки. І в сім’ях тих, хто обіцяє чесно і прозоро управляти містом, ловиться рибка у мутній воді. Тож пролити світло на деякі сім’ї перед виборами – просто обов’язок журналістів, аби цілі міста не стали корумпованими «годівничками» для цих сімей.  

«МИТНИЦЯ ДАЄ ДОБРО»: МИТНА МУТНА ІСТОРІЯ ДРУЖИНИ ІГОРЯ ЧАЙКИ

Серед одинадцяти кандидатів у мери міста Ковеля є досить одіозні особистості, і ми про це писали раніше. Журналіста Ігоря Чайку важко до них віднести, адже ніколи раніше не був у політиці чи на державних посадах, не має величезних статків (щонайменше, офіційно) і розкішних віл на березі Світязя, як деякі його опоненти. Здавалось би – чесний, чудовий кандидат! Проте, важко щось приховати у сучасному інформаційному суспільстві, і скелети в шафі є навіть у Ігоря Чайки. Один із них – його дружина, Ольга Чайка. Як виявилось, свого часу вона працювала на митному пункті «Устилуг», і «працювала» досить успішно.

У 2012 році працівницю митниці Ольгу Чайку «заловили» на отриманні неправомірної вигоди, після чого звільнили із митниці нібито за «власним бажанням». Головний інспектор відділу митного оформлення №3 митного пункту «Устилуг» Ольга Чайка попалася на тому, що, нібито, за певну винагороду не створювала перешкод для якнайшвидшого оформлення товарів, або ж навпаки – не оформляла товари, які слід було декларувати, не оформляла транспортні засоби комерційного характеру, не заявляла за встановленою формою точних відомостей про товари тощо. Все це, на жаль, стандартні схеми на митниці, які нікуди не діваються роками і добре відомі тим, хто хоч раз з цим стикався.

Митниця вважається однією із найбільш корумпованих державних служб в Україні і однією із найбільш «прибуткових» для своїх «покровителів». Але, як то кажуть, щоб успішно будувати «кар’єру» у такій структурі, потрібно добре знати «табличку ділення». Можливо, Ольга Чайка не поділилася, можливо, просто не пощастило, але чомусь вона попала в поле зору правоохоронців.

Після «зальоту» у 2012 році Ольгу Андріївну звільнили з посади «за згодою сторін», як то кажуть – зам’яли справу. А працювала вона на митниці, між іншим, з 1993 року, тож можна тільки уявити, який додатковий дохід окрім офіційної заробітної плати приносила для сім’ї, главою якої є кандидат у мери Ковеля. Важко знайти декларації Ольги Чайки за ті роки, однак, після 2012 вона не пішла у небуття, і в 2015 «випірнула» у Ковельській районній державній адміністрації на посаді начальника відділу з питань організації діяльності ЦНАПУ.

Згідно декларації, Ольга Чайка за 2015 рік заробила 28 919 гривень. Зате подарувала своєму чоловікові Ігорю Чайці 287 326 гривень! Не дружина, а мрія! Звісно, хто кому дарує такі суми готівкою – це виключно приватне питання сім’ї Чайок, суспільний резонанс викликає інше – звідки? Звідки у подружжя простої держслужбовиці та чесного журналіста такі досить солідні заощадження? Більше того, Чайки мають три квартири у Ковелі. Першу, площею 62,6 квадратних метри, Ігор Чайка купив у 1998 році, другу, площею 41,4, – у 2006, третю, площею 49,4 – у 2008.

В той час коли більшість простих журналістів місцевих видань не можуть дозволити собі зробити навіть косметичний ремонт у своїх квартирах, Ігор Чайка купує по новій квартирі через кожні кілька років. Більше того, у 2012 Чайки купують «Хонду Акорд» 2008 року випуску. Навіть вживані такі машини на сайтах з продажу автомобілів нині коштують від 8 тисяч доларів. Між іншим, «Хонда» у 2012 році – це остання дорога покупка Чайок. Нагадаємо, з митниці Ольгу Чайку «попросили» саме в 2012. «Совпадєніє? Нє думаю», – сказав би Дмітрій Кісєльов. Нині ЦНАП Ковеля підпорядковується Ковельській міській раді, і Ольга Чайка його очолює.

СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ КОВЕЛЬЧАНАМ ОБІЦЯЮТЬ ЛЮДИ ІЗ ТЕМНИМ МИНУЛИМ

Оскільки з 2012 року справи у сім’ї Чайок, судячи з декларацій, йдуть так собі, то не дивно, що вони почали шукати нові можливості і перспективи. Тож Ігор Чайка вирішив йти в політику й обрав для цього «правильну» команду «За майбутнє» – політичну структуру, за яку у Ковельському окрузі відповідає горезвісний Степан Івахів. Називається: «Яке їхало, таке здибало». Степан Івахів – волинський олігарх, співвласник фінансово-промислової групи «Континіум», про якого, м’яко кажучи, не дуже позитивно відгукуються люди, яким не пощастило мати з ним справу. Згадати хоча б те, як Степан Івахів вчинив із сімє’ю свого колишнього бізнес-партнера Ігоря Єремеєва, судові процеси тривають і досі.

«Стефко» – кон’юктурщик, і завжди намагається примазатися до сильнішого, стати під чиюсь «кришу», щоб далі спокійно «мутити» свої не надто чесні справи. Він чудово почувався при Кучмі-Литвину, при бандитській владі Віктора Янукович, проголосувавши за «драконівські» закони 16 січня, що практично спонукало до війни на Сході України. Потім, швидко «перевдягнувшись у вишиванку», став під крило майданівського Петра Порошенка, і щойно зрозумів, що той з тріском програє президентські вибори (хоча, стояв як почесний в караулі біля Мавзолею Лєніна, в Ковелі коли той (Порошенко) виступав на сцені) – сьогодні примазався до його запеклих опонентів. Ще ніхто не лишався задоволений тим, що пригрів на грудях змію. Кожного разу результат той самий – плачевний. І чим швидше лідери нинішнього політичного прихистку Степана Івахіва це зрозуміють – тим краще буде для них. А поки волинський олігарх має повну свободу дій у своєму мажоритарному округу, ключовим містом якого лишається Ковель.

Ходять чутки, що міський голова Ковеля дуже ображений на нардепа, і, певно, для цього є свої підстави. Як би там не було, «господар» округу не бачить більше Олега Кіндера на посаді мера. І ось риторичне питання: депутату-мажоритарнику, який свої статки здобув не зовсім чесним шляхом і репутація якого на Волині, м’яко кажучи, підмочена, потрібна чесна і порядна людина на посаді міського голови ключового міста округу? Мабуть, треба бути занадто наївним, щоб відповісти «так». Звідси і кандидат, «призначений» Іваховим – Ігор Чайка, рівень життя сім’ї якого не відповідає рівню офіційних доходів, це видно з декларацій неозброєним оком.

«Моя професія дає глибоке розуміння процесів, які відбуваються, і які для багатьох часто лишаються не такими очевидними. Тому знаю, де і в чому прагну кардинальних змін», – каже Ігор Чайка. А й направду, глибоке розуміння процесів дає розуміння того, як працює та чи інша схема при олігархічній владі, то чому б не скористатись? Тому й не дивно, що деяких журналістів так і тягне зайняти місце тих, про кого вони пишуть, адже в політиці за один рік можна заробити те, чого в журналістиці не заробиш й за тридцять.

Тож можна здогадатися, що ставши мером, кандидат від олігархічної команди «За майбутнє» Ігор Чайка виконуватиме ті завдання, які ставитимуть перед ним його партійні «боси». Ковель, напевно, потоне у схемах, відкатах і корупції, у одного з найбільших бюджетів області виникне чимало нових «дірок», зате у Чайок – ще пара-трійка квартир чи нова машина з’являться. І все ж таки Ігор Чайка – це такий собі волинський «Сірьожа Лєщенко», який також, пішовши у політику, швидко «заробив» на квартиру, і не одну.

На жаль, Ігор Чайка – лише один маленький шуруп гігантської олігархічно-корупційної системи, яка доїть Україну із самого низу до самого верху. І кожен з них перед виборами змагається з іншими у красі і переконливості власних лозунгів і гасел, у які, на жаль, продовжують вірити тисячі простих жителів, щоразу наступаючи на одні й ті ж граблі, даючи себе обманути.

Між іншим, у подружжя Ольги та Ігоря Чайок є донька, яка, однак, чомусь не живе у місті залізничників, яким рветься управляти її тато, і в якому її мама відповідає за якість надання адміністративних послуг. Вона живе у Об’єднаних Арабських Еміратах, тож, певно, із сонячних пляжів цієї далекої країни шле гарячий привіт ковельчанам і «закликає» зробити правильний вибір на виборах мера.

Ніна Тойкут