Почувши те все,я з недовірою подивився на календар: чи не перше квітня сьогодні? Тоді знову на екран телевізора: чи це наш новий Президент говорить,чи старий повернувся з Ростова?

Коли нахабний ворог палить твою клуню,про які мирні ініціативи можна з ним розбалакувати? Щоб він обмежився тільки клунею і не спалив хату? А якщо його мета – саме така?

Уявімо собі пропоновану Президентом 10-кілометрову буферну зону вздовж кордону… Отже,ми кордон не укріплюємо,а відходимо від нього на 10 кілометрів? Бо ж буферна зона означає порожнечу,в якій не має бути ні одних,ні других. Що виходитиме на практиці? А те,що ми ту смугу землі добровільно здаємо ворогові. Бо ж він саме для того й прийшов,щоб захопити її,нашу землю.

Пункт другий: складання зброї незаконними формуваннями. Так,ми вогонь можемо припинити. Але ж вони якраз заробляють на тому,що стріляють. Точніше – вбивають. За одного нашого вбитого рядового їм «капає» тисяча доларів. За офіцера – дві. Що ми їм маємо запропонувати,щоб вони перестали стріляти? Подвійну ціну? Чи повне державне забезпечення?

Власне,те,про що ми оце говоримо,виходить за рамки здорового глузду. Схоже,Президент,як і його генерали,не розуміє,що ми зараз не ведемо ніякої АТО (антитерористичної операції) – ми зараз у стадії справжньої повномасштабної війни із Російською Федерацією. Причому маємо всі шанси цю війну програти. Кожен день Президента (не пізніше шостої ранку) мав би починатися із засідання Ставки Головнокомандуючого. Із з’ясування ситуації і планів бойових дій на поточний день. Нічого подібного ми не бачимо. Натомість Президент продовжує бути заклопотаний дивною ідеєю вговорити,вмовити ворогів зі зброєю,призначає своїм представником з мирного врегулювання на Сході гламурну балакучу тітку,яка (з її слів судячи) зеленого поняття не має,чим їй треба займатися. Військові в зоні бойових дій не мають нормальної координації між собою,а мільярди гривень,виділені урядом і зібрані населенням для озброєння армії,досі не використані за призначенням. Що відбувається,панове? Невже між ганьбою і війною наш Президент обрав ганьбу?

Якщо так,то залишається нагадати цей вислів прем’єр-міністра Великобританії часів Другої світової Уінстона Черчілля в повному форматі: «Той,хто між ганьбою і війною вибирає ганьбу,отримує і війну,і ганьбу одночасно».

Але це – для очільників держави. А ми,народ,у разі неспроможності нашого нового керівництва отримаємо Україну,залиту нашою кров’ю від краю до краю. А в остаточному підсумку взагалі замість України отримаємо «Новороссию».