Коли в повітрі наче витає перспектива дострокових парламентських виборів,сама Верховна Рада нарешті зуміла запрацювати в пленарному режимі. З третьої спроби вона зуміла таки голосами 258 народних депутатів України ухвалити звернення до іноземних парламентів щодо засудження ескалації збройної агресії Росії проти України. Коли два попередні голосування за Постанову №6039 «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав та міжнародних організацій щодо засудження ескалації збройної агресії Російської Федерації проти України» засвідчували недостатню кількість «голосувальників»,Голова ВР Андрій Парубій навіть промовисто дивувався: «Де ділися люди,поясніть мені? Де вони можуть бути у робочий час? Це питання до всіх депутатів».
 
Однак,скільки б Україна не волала до світової спільноти про смертельну загрозу,щонайменше для всієї Європи,у зв’язку з подальшою ескалацією збройної агресії Російської Федерації проти нашої країни,цей голос і досі не почутий. Більше того,навіть Німеччина,де-факто головний союзник України,устами свого посла висловилася за проведення виборів на окупованому проросійськими і російськими силами Донбасі. Тобто,йдеться про реалізацію кремлівського сценарію. Коли ж минулого тижня надзвичайному і повноважному нагадали про це,майже відразу відреагувало МЗС Німеччини,заступившись за свого чиновника. Тож у заяві прес-служби МЗС України,зробленій за підсумками розмови з послом Федеративної Республіки Німеччина в Україні Ернстом Райхелем,наголошувалося,що «в Україні високо цінують зусилля офіційного Берліна,у тому числі у нормандському форматі,спрямовані на повернення миру на Донбас».
 
Та суть новітньої тактики Заходу полягає в тому,що,як наголошують аналітики Романія Горбач і Ганна Гончаренко у виданні «Політека»,«у Німеччині вже неодноразово говорили,що на Донбасі необхідно провести вибори навіть за присутності російських військ. Цю ж тезу повторив німецький посол Ернст Райхель… Посол лише переказав своїми словами ключову ідею західних лідерів – поставити крапку в російсько-українському конфлікті». На їхню думку,знищення таких,як «Гіві» (командира батальйону бойовиків «Сомалі» Михайла Толстих),- це ще одне «зачищення» перед можливим примиренням із Росією,тому «варто бути пильними,адже Україна,з огляду на нинішній стан речей,може втратити свою суб’єктність у процесі перемовин. Наслідки можуть бути катастрофічними».
 
Тиск Заходу на Київ,аби де-факто реалізувати московський сценарій зі створенням прокремлівського анклаву на Донбасі,який перекреслюватиме не тільки європейські перспективи нашої країни,але й руйнуватиме державність,неминуче відобразиться на політичних процесах усередині України. Їхній перебіг із запуском механізму хаотизації,некерованості,з галопуючим рухом до новітнього глухого кута,коли країна перебуває в стані війни (хай її й називають евфемічною абревіатурою АТО),вкрай небезпечний. Про це по-своєму попереджали події та тенденції минулого тижня.
 
«Не маємо морального права повторити помилки минулого»
Згадуючи про збройне протистояння під Авдіївкою,обстріли українських позицій із «градів»,Голова Верховної Ради України Андрій Парубій під час відкриття шостої сесії Верховної Ради України восьмого скликання наголосив: «Встояли. Вирівняли стратегічну ситуацію на фронті. Ціною життя кращих синів України,які віддали своє життя заради надії для мільйонів. Заради нашої перемоги. Бо Українська армія сьогодні стала надією для мільйонів наших громадян не тільки у Донецький і Луганській областях. Вона стала надією й для українців в окупованих частинах Донбасу й Криму. Вона стала надією й щитом усього вільного світу. І вона стала єдиною Великою стіною,яка відділяє Європу від путінської орди». Він також висловився про «війну із варварами ХХІ століття – путінською Росією». На переконання Голови ВР,«ми усі маємо усвідомлювати,що війна сьогодні йде не просто в Україні. Ця війна йде у центрі Європи. Путінська кривава «російська рулетка» – це виклик усьому цивілізованому світу».
 
Торкаючись внутріукраїнської проблематики,Парубій попередив про «прірву взаємопоборювання. Бо ми не маємо морального права повторити помилки минулого. Бо формула – «Два українці – три гетьмани» – це формула і технологія Кремля,яка веде до одного – втрати незалежності».
 
«Україна неминуче наближається до болісного етапу»
Генерал армії,екс-Прем`єр-міністр України,представник України у переговорній групі з врегулювання конфлікту на Донбасі Євген Марчук висловився щодо подальшого розвитку ситуації в Україні у контексті чергового витка збройного протистояння (див.Ліга.net). На його думку,поки що з боку ворога не слід «очікувати серйозного фронтального наступу. У тому числі й тому,що наші позиції досить укріплені – це вже не 2014-й. До того ж,Путін щосили намагається виглядати миротворцем,бо відкритої участі російських військ я б не прогнозував».
 
При цьому генерал допускає й прогнозує масовані точкові обстріли,інтенсивні бойові зіткнення невеликими силами по всій лінії фронту,відправку ДРГ в тили ЗСУ. «Важкі обстріли Авдіївки вже перекинулися на інші населені пункти. Путін досяг мети відкинути Мінський процес у самий початок й нав`язати українській владі головний біль з усуненням гуманітарної катастрофи на нашій території. Я б так спрогнозував. При тому,що,як ми знаємо,Путін – людина непрогнозована з точки зору здорового глузду»,- наголосив Марчук.
 
Екс-прем`єр-міністр України,представник України в переговорній групі з врегулювання конфлікту в Донбасі звертає увагу,що «ескалація конфлікту з важкими втратами з обох сторін збіглася у часі з важливими закордонними візитами Президента України Петра Порошенка – до Фінляндії,і,особливо,до Німеччини. З точки зору політико-стратегічної це була демонстрація впевненості з боку Путіна,і ще один поштовх для демонтажу проукраїнської коаліції у Європі,а,по суті,нормандської четвірки».
 
За словами Марчука,це пов`язано ще і з тим,що «Росії відносно вдався сирійський гамбіт – вони повернули ситуацію на свою користь практично без США». Генерал висловився і щодо недавньої розмови Трампа і Путіна. « Я називаю це диявольською мовою війни,- зазначив він. – Поки не зрозуміло,яку однозначну позицію щодо українського питання займе Трамп,Путін йде на загострення,показуючи,що нічого не боїться. Зміна влади в США нехай непряма,але одна з причин активізації військових дій Росії в Україні».
 
На думку Марчука,«Україна неминуче наближається до болісного етапу. Світовий досвід подібних конфліктів каже,що в підсумку все приходить до болючого компромісу і діапазону поступок. Але не тих,які пропонував Віктор Пінчук. Зараз можна бути на сто відсотків упевненим,що дуже нескоро Україна повернеться до стану 2013 року».
 
Нагадавши,що «у нас часто наводять як приклад Хорватію»,він пояснив: «Але хорвати,щоб звільнити захоплені Сербією території,багато років усією країною жили в умовах військового табору. Ізраїль живе в таких умовах і зараз. Українці ж хочуть швидкої і повної перемоги з тією умовою,щоб це не позначилося на їх звичному способі життя. Так не буває. Ми вже впритул підійшли до того,що пора ставити питання і озвучити країні те,до якого рівня компромісу може піти Україна. Політик,який це озвучить,дійсно стане камікадзе і втратить рейтинг. Тому момент зволікається до останнього». На переконання Марчука,якими б не виявилися результати майбутніх переговорів президентів України та США,нам не слід розхолоджуватися,оскільки «цинічна логіка реальної,хоча і замаскованої війни Росії проти України,не дає нам жодних підстав для розслаблення».
 
«Потрясіння не потрібні»
Румунський антикорупційний Майдан,що продовжується в цій країні,має стати уроком для України. На цьому наголошує Айдер Муждабаєв,журналіст,медіаменеджер,заступник гендиректора телеканалу (посилаємося на «Новоевремя»). На погляд аналітика,«румунський «антикорупційний Майдан» для України – це сигнал. В першу чергу,сигнал для вітчизняних корупціонерів». Навіть якщо вони поки його не сприйняли,не приміряли на себе. Він підкреслює: «Це тільки здається,що Румунія далеко,що немає прямих аналогій,а ви (корупціонери,- «ВП») хитріші,ніж тамтешні».
 
Муждабаєв наголошує,що з шаленою вітчизняною корупцією (якщо порівняти з румунською,то там її фактично немає) насправді час закінчувати. «Ще пограбуєте батьківщину під час війни,адже начебто поки з рук сходить,і не встигнете озирнутися,як в один прекрасний день вас просто не стане; деяких,можливо,фізично,- зазначає він. – Може,вам погано видно,але народ на вас дуже і дуже злий. Спілкуючись з різними людьми,від ветеранів АТО до театральної інтелігенції,можу доповісти. Цей народ виходив на Майдан,загартований війною і не завжди беззбройний. І,якщо у вас незабаром щось всередині не тьохне,не ввімкнеться інстинкт самозбереження,то може вистачити якої-небудь непередбачуваної іскри,яка виведе людей з себе».
 
Нагадавши,що «корупція багатьма активними українцями сприймається як безвихідь,в яку уперлося,не більше,не менше,майбутнє країни. А багатьма – взагалі як державна зрада»,Муждабаєв наголошує: «Панове корупціонери! Всього не вкрадеш і не понесеш. Ні вам загибелі,ні Україні потрясіння не потрібні. Подумайте про це на комфортному дозвіллі під відео з Бухареста».
 
До речі,як зауважив доктор політичних наук Григорій Перепелиця,професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (див. УНІАН),«Румунія для України є прикладом. Прикладом того,що громадянське суспільство не повинно спати».
 
«Імперіалізм з ускладненнями»
Голова Інституту національної пам`яті Володимир В`ятрович в ефірі «112 Україна» зазначив: «Заява про те,що українці гірше німців лише свідчить,що Качинський перевершив сам себе в нерозумінні української і польської історії. І,на жаль,це людина,яка власним викривленим уявленням про історію свого народу намагається накидати іншим,цілому суспільству». Він переконаний,що такі висловлювання польського політика свідчать про його зневагу до України. В`ятрович зауважив: «Зараз ми бачимо,що українську історію намагаються використати на внутрішньополітичному польському ринку. Це абсолютно не виправдовує таких високопоставлених політиків,як Ярослав Качинський,а навпаки свідчить про його зневагу до України. Це свідчить про те,що Качинський не бачить перспективи розвитку відносин між Україною та Польщею».Голова Інституту національної пам`яті також написав у Facebook,що «Ярослав Качинський впевнений,що,за словами політика,українці «перевершили німців в жорстокості проти поляків». І ця людина хоче нав`язувати українцям власні химерні уявлення про минуле як передумову підтримки в сьогоденні. Імперіалізм з ускладненнями».
 
Нагадаємо,що Качинський в інтерв’ю виданню «DoRzeczy» заявив: «Ми не можемо впродовж років погоджуватися,щоб в Україні був культ людей,які вчинили геноцид щодо поляків». За словами політика,українці «перевершили німців у жорстокості проти поляків». «Коротше кажучи,це справа певного вибору України. Я чітко сказав пану президенту Порошенку,що з Бандерою вони (Україна,– Ред.) в Європу не увійдуть. Це справа для мене ясна,ми і так виказали величезне терпіння,але всьому є межі»,– наголосив Качинський.
 
«Виходячи з того,що нас зближує»
Відносини з Україною стають заручниками внутрішньополітичної ситуації в Польщі і заручниками ідеологічної програми «Права і Справедливості». На цього наголошує політолог,доктор історичних наук Олексій Гарань (див. УНІАН). Він нагадує,що партія «Право і Справедливість»,яка зараз контролює в Польші уряд,і парламент,посаду президента,- це право-консервативна,ба навіть право-популістська політична сила,однією з домінуючих рис цієї партії є апеляція до національних почуттів. А відтак наголошує,що трапляється в історії багатьох країн,коли «герої одних часто є злочинцями для інших. Але ці проблеми слід віддати історикам,а не політикам».
 
У контексті сьогодення,підкреслює політолог,«заяви польського Сейму,зокрема,з приводу Волинської трагедії,заяви Ярослава Качинського,а також загальне наростання антиукраїнських настроїв у Польщі,безумовно,грають на руку Російській Федерації. Більше того,в той час,коли Росія веде агресію проти України,такі дії сприймаються нами,м’яко кажучи,як підрив позицій України на міжнародній арені».
 
Він висловив свою думку щодо того,як на це слід реагувати українцям. «Передусім,не треба втягуватися у «війну пам’яток»,- резюмує Гарань. Він зазначає: «Так склалося,що і Бандера,і вояки ОУН,і вояки УПА стали героями в історії України,адже це люди,які вели війну за українську незалежність. Чи були в складі цих організацій злочинці? Я думаю,що були і здійснювали в тому числі етнічні чистки на Волині. Оскільки злочинці були у складі різних організацій під час війни. Зрештою,«Армія Крайова» теж здійснювала злочинні акти. Але важливість і патріотизм цієї організації у Польщі ніхто не ставить під сумнів,навіть якщо серед її командирів були і такі,що здійснювали етнічні чистки на Волині».
 
Олексій Гарань,доктор історичних наук,професор політології Києво-Могилянської академії,науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи»,констатує,що «УПА воювала за незалежність України,- це однозначно. Вона воювала і проти радянського Союзу,і проти німців,і проти польських партизан,- це теж правда. Так само і «Армія Крайова» воювала проти УПА за контроль над Західною Україною,яка для поляків є «кресами»,східною Польщею». На його переконання,«краще акцентувати увагу на тих моментах,коли поляки і українці діяли разом,у тому числі,коли разом діяли «Армія крайова» і УПА – у боротьбі з комуністичними диктатурами. Саме на цьому варто наголошувати і будувати нашу політику,виходячи з того,що нас зближує,а не з того,що роз’єднує».
 
«…чергувати військовий тиск і погрози за два тижні захопити Київ з новим політичним шулерством»
12 лютого виповнилося два роки з моменту підписання других Мінських угод. Однак і зараз Москва заявляла і заявляє,що не допустить ліквідації так званих» ЛДНР»,які,по суті,є прикриттям і легалізацією російської окупації На переконання аналітика Романа Цимбалюка (див.УНІАН),«локомотиви мінського мирного процесу – Франція і Німеччина – два роки тому надали Путіну останній шанс піти зі сходу України,зберігши обличчя». Він уточнює: «Два роки по тому сумніви остаточно розвіялися,і навряд чи хтось буде сперечатися,що Мінськ-2 написаний на зворотному боці Мінська-1,Будапештського меморандуму або Договору про дружбу України і РФ. У політичній частині Мінських угод передбачені місцеві вибори,але в Кремлі чомусь їх сприймають як свого роду російське ноу-хау. Тобто вони повинні проводитися за російськими правилами,коли «переможець» визначається заздалегідь. Реальних конкурентів до гонки не допускають,Москва рахує голоси і легалізує своїх ставлеників. У новій російській реальності навіть колишнім «регіоналам»,що втекли до Ростова або Києва,немає місця». Аналітик нагадує,що «за два минулі роки кремлівські куратори постаралися на славу: бойовики ходять у формі армії РФ,оснащені російською зброєю і російської бойовою технікою,по ТБ на окупованих територіях – виключно російські канали,ватажків бойовиків оточують російські «військові журналісти»,в побуті – виключно російські рублі,в школах – російські підручники та російські освітні програми,документи окупаційних адміністрацій визнаються в РФ,кордон контролюється виключно ФСБ Росії.Все українське вигнано і заборонено».
 
Цимбалюк резюмує: «Загарбницька політика Кремля не змінилася,тому Мінський процес вмирає,остаточно опинившись в безвиході. Проте,відповідний документ і його часткове виконання дали час Україні перегрупувати армію і вирити глибше окопи на лінії зіткнення». Роздумуючи,що відбуватиметься далі,він зазначає,що «сторони конфлікту – РФ і Україна – будуть публічно вимагати один від одного виконати Мінські угоди і заявляти про їх безальтернативність… При цьому Кремль буде чергувати військовий тиск і погрози за два тижні захопити Київ з новим політичним шулерством». Загалом,підкреслює він,«захоплені Донбас і Крим в найближчій перспективі так і залишаться пам`ятником російської зради і україно-російської ненависті».
 
«Наш вічний сусід і вічний ворог»
Заступник Голови ВР Оксана Сироїд висловила свої міркування з приводу того,чому в постанові Кабміну війну називають збройним конфліктом,а окупацію – ефективним контролем Росією цих територій. На її думку,«фактично це є концепція про відновлення миру на Донбасі. Ми звільняємо Росію від відповідальності за розв`язання війни. Це означає,наші діти й онуки платитимуть за відновлення інфраструктури Донбасу,яку знищила Росія. Доведеться виплатити компенсації всім,хто не отримував зарплати,пенсії – це все будуть «голоса Донбасса»,які треба буде «услышать». Сироїд пояснює,чому у випадку з Кримом парламент прийняв закон про окупацію,а щодо Донбасу – ні. Вона вважає: «Тому що Росія дозволила ухвалити один закон,але не дозволяє прийняти інший. Москва керує світом та Україною стосовно цих рішень. Анексію Криму на міжнародному рівні визнали тільки після того,як це зробив Кремль».
 
Заступник Голови ВР підкреслює,що ми «йдемо на поводу в Москви» тому,що «більшість людей у нашій владі – залежні. Або від грошей,які заробляють на схемах,або від компромату з попереднього життя». Вона також спробувала спрогнозувати,чого слід очікувати від Кремля. «Росія – наш вічний сусід і вічний ворог. Вона хотіла знищити Україну з того моменту,як Україна породила Росію. Якщо хочемо вижити й бути успішними,маємо стати отруйними для РФ. Тоді вона не поглине нас». На її думку,«до Майдану шанси України як держави вижити наближалися до нуля. Сьогодні ж вони високі. Головне – ми встояли. Сьогодні в українців є сила,якої не має жодна нація».
 
«Угода з Путіним – це угода з дияволом»
Сьогодні у німецькому виданні «Die Welt» вийшла друком стаття віце-прем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе із заголовком «Угода з Путіним – це угода з дияволом» про політику Заходу щодо України та пов’язані з цим загрози. Адресатом цієї публікації є західна аудиторія,але меседжі варті того,щоби їх почули в Україні. Іванна Климпуш-Цицнадзе нагадує (посилаємося на версію «Європейської правди»),що «останнім часом Україну переслідували здебільшого погані новини. Тисячі мирних жителів виявилися заручниками між морозом та вогнем,забезпеченим запеклим натиском Путіна на Донбасі – найсильнішим від початку 2015 року. Кремль потирає свої закривавлені руки в очікуванні нового переділу світу,сподіваючись,що Україна скоро належатиме йому». Водночас,підкреслює вона,«багато хто на Заході,схоже,розглядає «усі можливі варіанти»,аби укласти угоду з Путіним».
 
Віце-прем’єр звертає увагу Заходу на основну суперечність: «Україна хоче бути вільною,в той час,як Путін хоче утримувати Україну на повідку». На її переконання,«угода з Путіним може бути схожою на угоду з дияволом: він дає вам щось,а ви у відповідь віддаєте йому усю вашу систему переконань та цінностей. Він дає ще щось – і ви погоджуєтеся з новим поділом світу. Він дає ще – і ви відводите очі у той час,як він знищує своїх сусідів».
 
Климпуш-Цицнадзе звертається до західного політикуму: «Ми зробили свій вибір як вільна нація. Тепер ви,на Заході,маєте зробити свій. Якщо ви схильні до укладання угоди з Путіним – ми не можемо на це вплинути. Але не робіть цього за рахунок свободи інших. Це було б необережно,це гріх,який переслідуватиме вас завжди. Свобода не може бути частиною геополітичної гри. НАТО,ЄС,демократія та міжнародне право – не для продажу». Відтак вона піддає критиці намаганням «ділити світ заново – між тими,хто живе в умовах демократії,і тими,хто може обійтися без неї». На переконання віце-прем’єра,«якщо Захід підкориться цьому,то відбудеться повернення до передрейганівської епохи».І наостанок Климпуш-Цицнадзе пояснює західному політикуму: «Якщо свобода вмирає в Сирії,якщо вона вмирає в Україні,то частина її вмирає і на Заході також. Тож спробуйте зробити те,що здається неможливим: залишатися сильними в цей час випробувань. За цим вас судитиме історія».
 
Однак,на жаль,тривіальна істина «історія вчить тому,що нічому не вчить» залишається актуальною й зараз. І не лише стосовно України,проти якої вже найближчим часом може розпочатися повномасштабний наступ російсько-терористичних сил. Таку заяву 9 лютого зробила представник США в ОБСЄ Кейт Бернс.
 
Натомість нардеп від «Самопомочі» Єгор Соболєв наголосив (див. Gazeta.ua),що «Путін хоче примусити Україну взяти назад окуповані території… Щоб конфлікт справді перетворився на внутрішній. Це стара технологія «троянського коня». Це план Путіна. Кожного разу він використовує напади,щоб змусити українське суспільство прийняти свій план». Для нього кров – спосіб зламати волю українського народу і сказати: «Погоджуйтесь на мир,навіть якщо він означатиме війну та поступову окупацію».
 
Утім,зрозуміло,однозначно стверджувати,яку методику щодо «обустройства Украины»застосує господар Кремля,не здатні навіть найобізнаніші експерти. Тим паче,що суттєві корективи може внести й позиція президента США. У кожному разі,на цьому факторі намагається грати й український політикум. Скажімо,лідерка «Батьківщини»,повернувшись із Вашингтона,зажадала не багато не мало – відставки уряду Гройсмана (не пояснивши,як звільняти Кабмін,у якого до квітня діє річний імунітет). Тимошенко,яка зуміла зустрітися з Трампом раніше за Порошенка,з трибуни ВРУ кинула: «Треба припинити,наче мантри,вимовляти АТО. Це не АТО! Це – війна!.. Припиніть цей обман,і світ зрозуміє,що ми дійсно оцінили ці події як війну і почали захищатися».
 
Зрештою,і Президент Петро Порошенко неодноразово наголошував,що в Україні – Вітчизняна війна,під час якої наша держава відстоює свій суверенітет у боротьбі з російськими окупантами. Однак у протистоянні з агресором наша країна змушена зважати і на позицію головних геополітичних гравців. Цілком вірогідно,що Україна може стати заручником домовленостей між Вашингтоном і Москвою. На цьому акцентували увагу й ЗМІ: «Габріель: зближення США та РФ не повинно відбутися коштом України» («ЄП»),«Трамп висловив сумнів у причетності Росії до війни на Донбасі» («Український тиждень»),«Трамп стає на бік Росії у своїх заявах щодо України – NYT» («ДТ»),«Можливо,Трамп буде підтримувати Тимошенко більше,ніж Порошенка. Просто тому,що вона красива жінка – Ніна Хрущова» («Гордон»),«Європа мовчала. Мовчить. Буде мовчати» («День»),«План деокупації: ефективна секретна стратегія – чи просто «добрі наміри» («Радіо Свобода»),«Українці і поляки не можуть змушувати один одного відмовлятися від власної історії,- Княжицький» («Еспресо»),«Експерт побачив явну ознаку дострокових виборів» («Апостроф»),«Україна програє інформаційну війну» («Газета по-українськи»)…
 
Очевидно,не далекий від істини директор Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін,який попередив (див.ЛІГА.net): «Кремль готовий і сподівається,що зможе нас штовхнути в спину,якщо ми раптом опинимося біля умовної прірви». Він вважає,що найближчим часом Москва застосує один із трьох сценаріїв – військовий наступ із усіх можливих напрямків,ультиматум із вимогою федералізації держави,перетворення України на сіру зону замороженого конфлікту.
 
Та який би сценарій на застосувався,можна не сумніватися: Росія не відмовиться від своєї багатосотлітньої стратегії щодо України. У відповідності з імперською,перефразованою ідеологемою «не было,нет и не будет». Інше питання,чи усвідомлює таку даність український політикум.
 
У якій мірі може вплинути на розвиток ситуації в Україні 53-та Мюнхенська конференція з безпеки (MSC- 2017),що розпочне роботу з 17 лютого? Позицію нашої держави на цьому найбільшому світовому форумі з питань безпеки спробує донести Президент Петро Порошенка. Але чи не стане його сувора правда голосом волаючого в пустелі? У кожному разі,голова Мюнхенської конференції з безпеки посол Вольфганг Ішингер з метою обговорення питань щодо врегулювання ситуації на сході України та в Сирії запросив Володимира Путіна на MSC-2017 як одного з хедлайнерів безпекових загроз в сучасному світі. Але той відхилив запрошення,очевидно,не маючи наміру обговорювати свої стратегічні плани та приховані цілі в згадуваних збройних конфліктах.
 
Тому доленосні іспити для України не тільки триватимуть,але й ставатимуть ще складнішими. Адже окрім зовнішніх факторів,цілком вірогідно,може датися взнаки і внутрішнє протистояння,що здатне перерости у війну всіх проти всіх. Але ж історія мусила б нас таки чомусь навчити,інакше її суд може стати безапеляційним та остаточним. Будьмо!
 
Автор публікації – Віктор ВЕРБИЧ