Книга Шевченківського лауреата  Михайла Слабошпицького «Протирання дзеркала»  побачила світ у видавництві «Ярославів Вал». У ній автор фактично продовжує справу Уласа Самчука, автора «Волині», який у книгах своєї публіцистики та мемуаристики запропонував словесне віддзеркалення літературно-мистецьких подій.

Літературознавці переконані, що читач давно чекав таке видання – значне за обсягом і змістом.

Якщо Улас Самчук в своїх «На білому коні», «На коні вороному» дав нам блискучі картини з історії української літератури першої половини і середини минулого століття, то «Протирання дзеркала» істинно протирає запотіле скло недалекої нашої минувшини та днів теперішніх на літературній ниві (і не тільки), звільняє видноколи від запітніння стереотипами, ідеологічними забобонами та подібною «сирістю», дає такі ж блискучі картини з нашого часу.

У книзі йдеться про зустрічі, листування, спільне вирішення тих чи інших важливих справ, а ще про низку героїв, які відійшли в засвіти і про яких автору довелося скрупульозно, по зернині збирати вістки.

Ці імена широко знані і зовсім для багатьох незнані: Мар’ян Коць, Анатолій Лисий, СтанліПітерсон, Петро Яцик, Андрій Коморовський, Олександр Харченко, Тетяна Симиренко-Торп, Анатолій Шевченко, Григір Тютюнник, Роман Андріяшик, Степан Горлач, Євгенія Пастернак, Дмитро Нитченко, Сергій Домазар, Микола Лукаш, Володимир і Леонід Кисельовита ще низка імен з неймовірними долями… Одні назавше ввійшли  в українську літературу, інші – в культурний спадок, в історію народу й держави.

«Протирання дзеркала» – розмаїта, багатогранна книга, щедра на незнане досі абсолютною більшістю нашого люду. Без сумніву, видання чекає увага літераторів, істориків, ретельних дослідників інших царин.