—Пане Михайле,ви геть недавно повернулися з Буенос-Айреса,де проходив світовий фармацевтичний конгрес. Охарактеризуйте коротко,чим же переймається нині фармацевтична спільнота планети?
 
—Не треба думати,що тільки у нас є проблеми. У світі теж вони існують. До прикладу,проблема якості фармацевтичної освіти. Коли я навчався у Львівському медінституті,а це було дуже давно,фармацевтів в Україні готували у трьох вишах: Львові,Харкові та Запоріжжі. Тепер повідкривалися факультети в Києві,Тернополі,Івано-Франківську,інших містах. Але,на жаль,професійно підготовлених спеціалістів критично не вистачає. Мусимо визнати,що рівень випускника тодішнього і нинішнього надзвичайно різняться. Здебільшого,в аптеках працюють продавці у білих халатах. Так,потреба у спеціалістах є,але вона комерціалізована і звідти виникає питання: де межа між спеціалістом і просто набувачем диплому? Існує інший бік медалі. Взяти ту ж Польщу чи Німеччину,там асортимент медичних препаратів і товарів у чотири,а то й у десять разів більший,ніж в Україні. При тому аптек там утричі менше. Тому й виникає дисбаланс. Фахівець,який має 5-річний стаж,у Білорусі отримує заробітну плату вдвічі більшу,ніж його український колега. Але він має бути фахівцем. У Польщі його не допустять до роботи,поки його не проекзаменує громадська професійна організація і не надасть висновок,що він може працювати на тих чи інших щаблях. Із системи медицини Семашко ми вийшли,а до системи Бісмарка ще не прийшли. Світ говорить про проблему відповідального самолікування. Що це означає? Пацієнт з різних моментів не готовий іти до лікаря,а звертається до фармацевтичного працівника,котрий повинен надати визначену фармацевтичну послугу. Вцілому варто зазначити,що вартість медичних послуг і технологій зросли настільки,що рівень життя,зокрема рівень доходів громадян,обмежує доступ до необхідної медичної допомоги. Ще одна глобальна проблема — антибіотикорезистентність з витікаючими з цього наслідками.
 
—Хто-хто,а українці потерпають від дорожнечі ліків . Сьогодні похід в аптеку люди порівнюють із відвідуванням музею,де можна тільки подивитися на нові страшні цінники…
 
—На жаль,це так. Хоча лікування скрізь дороге. Важливий і такий аспект: лікування чим? Минулого року був на конференції у Польщі й наші польські колеги радіють з того,що до 20 відсотків ліків,які використовуються у них,є оригінальними лікарськими засобами. А в нас на генерики (непатентовані лікарські препарати,що є відтворенням оригінального препарату,на які закінчився термін патентного захисту і можуть відрізнятися від оригінальних складом допоміжних речовин — від авт.) люди не можуть нашкрябати зі своїх доходів. У європейських країнах,чи у тих же Канаді і США діє система компенсацій,яка дозволяє відшкодовувати громадянам вартість використаних ліків. У нас вона діє вибірково й частково. Пам’ятаєте,був свого часу пілотний проект по відшкодуванню вартості препаратів від гіпертензії? Різні голоси лунали з цього приводу,багато хто іронізував,але факт залишається фактом: на момент її дії зменшилася відчутно кількість цих захворювань. Це ще й профілактика,бо якби хто скептично не ставився до аксіоми,що хворобу легше попередити,ніж лікувати,вона залишається аксіомою. Потрібно враховувати культуру населення України. Поки український пацієнт не отримав букет хвороб — він займається самолікуванням і не звертається вчасно до лікаря. А вже після звернення отримує великий список призначень. Питання культури і традицій — це багаторічна проблема,вирішення якої потребує тривалого часу і участі аптечних закладів,які мають відповідати вимогам GРР (належна аптечна практика).
 
—І все ж: як сталося,що у найбіднішій країні Європи ціни на ліки найвищі?
 
—У жодній цивілізованій країні такої ситуації,як у нас,немає.
Можна все списати на «фармацевтичну мафію»,але проблема ця набагато складніша. Ми кардинально відстали у частині реформи охорони здоров’я. У тому стані,в якому ми знаходимося,які б суми не вкладалися в охорону здоров’я вони не дадуть швидкого ефекту. І політики теж мають це розуміти. Якщо говорити про українського фармвиробника,то він закриває до половини потреби на ринку ліків. Сьогодні наші ліки експортуються понад 80 країн світу. Це про щось говорить? Але третина необхідних в лікувальному процесі препаратів у нас не виробляється. Пам’ятаю початок 90-их років,коли керівник Держкоммедбіопрому постійно говорив фармвиробникам: «Ви маєте перейти на світові стандарти виробництва ». Не всі це розуміли,був супротив,але за двадцять років вони це зробили. І сьогодні наші медпрепарати не поступають якістю такого ж рівня європейським.
 
—А різниця у ціні?
 
—Дуже відчутна. Вітчизняні препарати дешевші за іноземні аналоги разів у п’ять. І про це теж треба говорити. Але є політика держави. Коли запроваджували ПДВ на ліки,в експертному середовищі звучало питання до керівництва уряду й держави: якщо ви заводите ПДВ,то,будь-ласка,отримані від цього 5 мільярдів віддайте на відшкодування вартості медикаментів для пацієнтів. У деяких країнах навіть частка акцизу йде на ці цілі. Та з цієї суми на відшкодування пішло лише 200 мільйонів. Ще одна складова,яка не може не впливати на вартість ліків: курсові коливання долара і знецінення гривні. Не кажу вже про проколи,допущені на етапі реформування медичної галузі впродовж останніх років. Вкрай повільно впроваджують формулярну систему призначень ліків ,тобто формування асортименту споживання до структури захворюваності населення і переходу від радянського принципу «лікуйся тільки тим,що дали» до принципу «що потрібно для лікувального процесу» входить до міжнародного стандарту. Фактор лобізму теж не останню роль відіграє. Ним просякнута не лише галузь фармації,а вся українська економіка. Якщо є у нас природні монополії на електроенергію,газ,то щось подібне існує і в медичній системі. Про що можна говорити,коли три компанії володіють 80 відсотками фармацевтичного ринку України? Тому елемент змови між ними не виключається. Спілкуючись із іноземними колегами,розумієш,як би це мало бути,але,на жаль,у нас поки що нічого не відбувається. В Угорщині у 2011 році люди страйкували,коли держава проводила реформу в частині видатків бюджету. Грошей не вистачає у багатьох країнах,не тільки у нас. Але там знаходять шляхи,як компенсувати громадянам втрати,проводиться розумна й виважена регуляторна політика. Крилата фраза про те,що чим більше буде аптек,тим здоровішою буде конкуренція,в Україні себе не виправдала.
 
—Наші громадяни,повертаючись з-за кордону,не можуть звикнути до величезної кількості аптек. Часом на п’ятачкові у сто метрів три-чотири аптеки працює…
 
—Ці процеси держава має регулювати. До прикладу: у Канаді бюджет відшкодування вартості ліків лише одніє провінції Онтаріо більший,ніж весь бюджет охорони здоров’я України. Канадські пацієнти споживають понад 75 % ліків вітчизняного виробництва,в основному генерики,тобто не оригінальні препарати. Так,там теж є лобізм,але він спрямований на те,щоб здешевити медичну продукцію. Ще одне порівняння для роздумів: в Україні зареєстровано до 10 тисяч найменувань лікарських засобів,у сусідній Польщі — понад 45 тисяч,у Німеччині — понад 90 тисяч. На жаль не всі спеціалісти,аптечні працівники у білих халатах відповідають критеріям,яких вимагають стандарти аптечної практики. Дуже велика частина з них є лише продавцями. Що таке сучасн а аптека? Продаж ліків — лише один із напрямків її роботи. Коли людина приходить в аптеку,вона хоче отримати послугу. Сьогодні німецька аптека надає біля 20 фармацевтичних послуг.В Україні в переважній більшості аптечна діяльність обмежується лише продажем лікарських засобів.
 
—Який спектр послуг надають аптечні заклади «Волиньфармпостачу»?
 
—Наше комунальне підприємство реформували на зламі 90-их років,коли відбувалася демонополізація аптечного ринку. Лікувально-діагностичний процес потребував певних ліків і певних послуг,які були невигідні учасникам ринку,що перейшли на комерційну основу. І цю нішу мусили закривати ми. Наша діяльність була чітко регламентована певними рамками. Було визначено,що має робити підприємство,які операції закривати,по кожному підрозділу конкретно. «Волиньфармпостач» сьогодні,окрім роздрібної торгівлі ліками,має ліцензії на виробництво ліків,на обіг наркотиків,на роботу з медичними газами та з імунопрепаратами. Займаємося виробництвом двох типів. Виробництво індивідуальне,тобто виготовляємо те,що не робить виробник,бо малі партії йому не вигідні. Ми ж робимо стаціонарну рецептуру. Це все великі додаткові витрати. Якщо аптека за ліцензійними умовами повинна мати 50 квадратних метрів площі,то нам треба ще плюс 150 квадратів,які треба опалювати. Не кажучи про додаткову зарплатню технологам,електрикам,бо ж обладнання,апаратура потребує обслуговування. Виробництво ліків потребує не просто фахівців,а високо кваліфікованих спеціалістів. Для аптечного виготовлення потрібні не лише провізори загального профілю,а й провізори-аналітики,які можуть робити хай не дуже глибокий,але достатньо серйозний аналіз ліків. Потрібні технологи,які будуть їх виготовляти . Сьогодні в Європі цим займається людин а із університетським дипломом магістра і з 5-річним циклом постійної безперервної освіти. У Польщі кожна а птека має своє виробництво. Так само і в Німеччині. Але вони все прораховують,скільки і чого потрібно на певну кількість населення,все планується. До речі об’єм виробництва лікарських засобів ДВТП «Волиньфармпостач» становить понад 2 млн. грн.
 
—Скільки аптек ваших працює сьогодні в області?
 
—82 аптеки та понад 380 працівників. Наша аптека-музей,що в Старому місті,як і сто років тому в часи Лесі Українки,виготовляє м’які лікарські форми. Аптека № 65,що біля ЦУМу,окрім загального відпуску ліків,проводить відпуск медикаментів обмежених у застосуванні (наркотичні,психотропні лікарські засоби ) та здійснює виготовлення лікарських засобів. У аптеки на вулиці Львівській теж є своя спеціалізація,вона є єдиною в області,де виготовляють стерильні лікарські асоби. Запустили виробництво у Камені –Каширському,і хоч воно скорочується і геть не прибуткове,але вкрай необхідне. Деякі речі ми робимо навіть спеціально для стаціонарів та операційних блоків. Ще одна послуга — паліативна допомога,тобто маємо справу з наркотиками й психотропними речовинами. Непросте питання,довкола якого багато спірних моментів виникало. Але держава починає робити певні кроки до цивілізованого вирішення і цієї проблеми. Якщо в сім’ї,не дай Боже,онкохворий,рецепт виписаний на 10 днів,а йому потрібні вже слонячі дози наркотику,що робити його рідним? Ми мусимо дати людині шанс гідно,без мук піти з цього світу. Нелегальний обіг наркотиків був,є і буде,але це зовсім інше,мова йде про лікарський засіб. Працює підприємство також і з газами,тобто забезпечуємо медичні заклади області киснем медичним,закисом азоту. Ще одна напрямок діяльності — імунобіологія. Сьогодні с віт пішов далеко і робиться все,аби препарати стали більш безпечними,тобто у їхньому складі стало менше консервантів. Але це,у свою чергу,потребує дотримання жорстких стандартів щодо умов їх транспортування,зберігання і використання. Дуже приємно,що в цьому році за сприяння обласної ради і голови Ігоря Палиці ми вперше мали резерв на півмільйона гривень на непередбачувані ситуації на випадок епідемії грипу. Бо тендери проводяться два місяці,а хвороба розвивається іноді за дні й години. Ще перед початком епідемії грипу влада зрозуміла,що вартість лікування ускладнень грипу та ГРВІ — це дуже дорого,тому частину питань зі щепленнями ми закрили. Превентивні заходи менш болісні й затратні,ніж лікування,бо вже пораховано,що тільки лікування пневмонії обходиться хворому 15 тисяч гривень. Приємно,що і люди це розуміють,вже телефонують ,цікавляться,коли буде вакцина від грипу в продажу.
 
—І коли її чекати?
 
—15-25 жовтня має бути в Україні,процедуру контролю має ще пройти за ці тижні.
 
—Лікарів та й аптекарів часто звинувачують у тому,що вони працюють на інтереси певних фармкомпаній і підсувають пацієнтам їхні ліки,що зазвичай дорожчі за українські аналоги. Чи має право працівник аптеки запропонувати людині інший препарат,ніж вона просить?
 
—Аптечний працівник зобов’язаний надати вам кваліфіковану допомогу,а не просто відпустити ліки. І тут стикаємося насправді з непростою дилемою: якщо пропонується аналог,то який,чи це можливо чи ні,чи правило «не нашкодь» нехтується взагалі і працює програма підтяжки вартості чека? Бо не секрет,що у деяких аптечних мережах зарплата аптечного працівника залежить від об’єму продаж. Окрім того,що ліки мають бути,вони повинні бути ще й доступними та якісними. А ми спостерігаємо іншу картину. Багато людей змушені переходити на українські аналоги або на імпортні,але дешевші. Особливо це стосується тих,хто має хронічні захворювання. Дехто став купувати одну пластинку замість цілої упаковки. І дуж е небезпечно,коли із кількох препаратів,призначених для курсу лікування лікарем,пацієнт через нестачу грошей купує один препарат. Рецептурні лікарські засоби може призначати тільки лікар. Надлишок ліків недобре,і недотримання лікарських приписів теж,бо мова йде про здоров’я людини. Фармацевт не може відміняти призначення лікаря,він може тільки щось радити і то щодо певного кола нерецептурних препаратів ,визначених протоколом провізора (фармацевта).
 
 
—Крилата фраза «Точно,як в аптеці» стала втрачати своє первісне значення,бо і в аптеці тепер можуть запросто обманути,підсунувши замість ліків пустушку. Підроблені ліки,яких на українському ринку немало,як від цієї напасті захиститися ?
 
—Що стосується нашого підприємства,то документи з якості,товарно-транспортні накладні зберігаємо понад п’ять років,тобто до закінчення терміну придатності репарату. Буває,що препарат на якомусь етапі у конкретного пацієнта викликав побічні дії,і це треба відстежувати. Не всі учасники фармацевтичного ринку поставлені в однакові умови. І це теж треба визнати. А розказувати,що держава сьогодні регулює ринок медикаментів,несерйозно. Комусь дозволено працювати невідомо з чим,інколи навіть без касового апарату. Людина приходить в аптеку,а їй втюхують невідомо що. І той суб’єкт може сам через рівень своєї кваліфікації цього не знає,бо вибирає препарат за нижчою ціною,щоб заробити свою маржу. Тому тог таких продавців у білих халатах з допомогою державних механізмів треба потроху витісняти й впроваджувати належну аптечну практику за прийнятними у світі стандартами. Бо принцип «не нашкодь» не тотожний з тим,що сьогодні у нас відбувається. Наведу показовий приклад: в Угорщині у 2011 році з фармацевтичного ринку пішло 40 відсотків його учасників,тому щ о держава проводила реформи.І нічого страшного не сталося. Насправді не все так просто у цьому царстві. Ви розчарувалися у лікареві,потім прийшли в аптеку і там вам підсунули невідомо що. Тут виникає багато конфліктів інтересів. Українського виробника із системи закупівель сьогодні потіснили. А що ми купляємо? Послуги міжнародної організації обходяться дорожче,ніж наші. А де цей завод розташований,на якому ці ліки вироблялися? З якого терміналу вони відправлялися,чи витримані були всі стандарти? Кожен з нас,якщо ми платимо за ліки свої гроші,а не так,як у цивілізованих країнах,де держава компенсовує 60 чи навіть всі 100 відсотків вартості ліків,хоче і має право знати,що за наші з вами кревні для нас купують? Не хтось на Печерському пагорбі має визначати,чим нас будуть лікувати. На світовому конгресі у Буенос-Айресі ми подружилися із делегацією з Румунії,багато спілкувалися. Цікаві їхні підходи. Якщо брати рівень цін на ліки у колишніх країнах соціалістичної співдружності,то саме Румунія відстояла,щоб рівень цін вхідних був для неї нижчим,ніж для України. Повинна бути жорстка позиція держави щодо якості,безпечності і доступності ліків.
Розмовляла
Ніна РОМАНЮК