Представники держави активно стверджують,що реформування однозначно необхідне. Воно дозволить селам стати більш самостійними,отримувати доходи і розвивати населені пункти,розпоряджатися бюджетними грошима і залучати інвесторів. Втім не особливо поспішають сільські голови реалізовувати етапи децентралізації,наголошуючи,що це призведе до загибелі села.

Аби розібратися,що ж таке об’єднання громад і як до цього ставляться окремі очільники села,ми вирішили поспілкуватися із головою Липинської сільради Богданом Гусаком. Варто зауважити,що сільський голова Липин був президентом Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад. Він уже понад 30 років очолює село,яке нині є одним із найбільш активних на Волині в плані залучення бізнес-партнерів.

– Богдане Петровичу,Як ви оцінюєте Закон про об’єднання громад,наскільки він зможе стимулювати процес реформування?

– Функції треба розглядати в цілому. Цей Закон – це значна частина в передачі усіх тих повноважень,які уже давно мали б мати сільські ради. Вони були зобов’язані займатися повністю соціально-економічним розвитком своєї території,створенням соціальних стандартів,але не було фінансової та матеріальної підтримки,аби виконувати ці соціальні повноваження. Цей Закон потрібно розглядати разом зі змінами до бюджету,аби отримати реальне фінансування громад. Першою чергою треба наповнити сільські бюджети реальним матеріальним ресурсом.

В Україні найбільш ущемленими завжди були саме сільські,селищні ради і міста районного значення,оскільки міста обласного значення і обласні центри мали прямі відносини з центром і наповнення їхніх бюджетів було більшим. Як наслідок,в нас 98% сільських рад – дотаційні. В них грошей не вистачало навіть утримувати апарат. Було важко навіть сільським радам,які не були дотаційними,вони також не мали грошей і не було ніякого стимулу для роботи,така була система. Тому з карти почали зникати цілі села.

Проведення децентралізації,це першою чергою фінансовий ресурс,який мають направити на місця. А далі другий етап – це вже об’єднання,створення заможних громад,які могли б працювати. Нам потрібен сільський голова,який буде менеджером,який працюватиме на розвиток громади і який не просто сидить в кабінеті та видає довідки. Він створює економічну базу на своїй території,створення робочих місць,податки,соціальний розвиток громади.

– Ви вважаєте себе таким менеджером?

– Сьогодні Липинська сільська рада є достатньо потужною громадою. Ми маємо потужний економічний потенціал,ми маємо великі підприємства. Це фабрика м’яконабивних іграшок «Тигрес»,будівельний гіпермаркет «Епіцентр»,пельменна фабрика,два автоцентри «Toyota» і «Skoda»,загалом 45 юридичних та 300 фізичних осіб. Ми працювали постійно. Ми створили умови для бізнесу і він сюди прийшов. На сьогоднішній день є фабрики,робочі місця,люди мають роботу і вони платять податки. Ми весь час працюємо. Ті підприємства,які є тут є,ми їм максимум сприяємо.

– У випадку об’єднання громад окремі маленькі села можуть зникнути?

– Я думаю,що на Волині такого не буде. На місцях мають добре подумати,як правильно провести об’єднання громад. Воно є добровільно-примусовим. Ті громади,які об’єднаються по перспективному плану отримають від держави фінансовий ресурс,ті які не об’єднаються,не отримають нічого. Вони де-факто не будуть мати грошей не тільки,щоб вирішувати питання громади,але й щоб утримувати апарат. Інше питання,наскільки кваліфікованими були ті люди,які складали перспективний план,бо ми говоримо про спроможні громади. Волинь має великі перспективи,область – аграрна. Тому якщо розвиватимуться села біля міст обласного значення,великих районних центрів,тоді стоїть питання розвитку в цілому області,тобто питання виробництва,переробки тощо. Сьогодні наша економіка держави знаходиться в стадії рецесії,а потрібно,щоб вона запрацювала.

– На Волині чимало сільських голів неохоче беруться за реформування,якщо деякі з них все таки відмовляться об’єднуватися,держава примусить їх це зробити?

– Я думаю,примусить. Тому що грошей не буде. Цим громадам просто не буде за що існувати,в них не буде перспективи. Коли немає грошей на заробітні плати апарату,дитячі садочки,культуру,медицину…

– Чи існує ймовірність того,що окремі сільські голови створюватимуть вигідні лишень для себе об’єднання,не зважаючи на думку мешканців?

– Таке можливо. На сьогоднішній день ми працюємо з селом Борохів. Їх хотіли приєднати до Ківерців,але Ківерці є містом дотаційним. Тут велика роль належить голові,але він має думати про людей,а не про своє крісло. Громади мають бути спроможними. Краще об’єднатися із спроможною громадою,яка сама розвивається і може дати розвиток сусідові. Першою чергою мають враховуватися інтереси громади,а не сільського голови,тоді буде все нормально.

– Діалог із людьми у селі ведеться з приводу того,з ким би вони прагнули об’єднання?

– Так,звичайно,ми постійно працюємо. Першою чергою треба врахувати фінанси,тобто,що ми будемо мати після об’єднання,який фінансовий ресурс,чи громада має змогу існувати після об’єднання. Треба дивитися на багато років вперед. Ми почали працювати над об’єднанням ще на початку березня. Ми обговорили це питання на виконкомі,визначили яке бачення у нас,у мешканців і майже одразу сільська рада прийняла рішення про об’єднання. Ми їздили автобусами у сусідні села,брали людей,дивилися,що у них,показували,як в нас. Показували школу,дитячий садочок,дороги,розказували,які в нас фінансові ресурси і що ми можемо мати,після того,як об’єднаємося. Нащо село ліпити до міста,якщо громада сама розвивається і може давати розвиток іншим громадам. Наприклад,Липини можуть дати розвиток Піддубцям.

Якщо говорити про польський досвід,то в Польщі ніхто до міст практично не приєднувався. Яке завдання влади: створити комфортні умови для людей,створити адміністративний сервіс на місцях. Людина в сільську раду не повинна ходити,бо влада працює нормально тоді,коли люди її не помічають.

– Керівництво міста Луцька стурбоване тим,що за перспективним планом до обласного центру не приєднують жодного навколишнього села. Вони кажуть,що за таких умов місто втратить умови для розвитку. На Вашу думку,це так і чи не думали ви над приєднанням до Луцька?

– Секретар Луцької міської ради говорить,що ніхто з ними не захотів об’єднатися. Першою чергою,це Луцьк мав виходити з ініціативою. Тільки минулого тижня,вони надіслали нам лист із пропозицією приєднатися. А що ми будемо розглядати,якщо ми вже практично об’єдналися і процес фактично завершився. Їм треба було починати працювати ще в березні,а не всередині липня.

Якщо,наприклад,Липинська сільрада при самих мізерних фінансових ресурсах,які держава давала,була самодостатньою,то сьогодні фінансовий стан фактично потроюється. А біля Луцька є села,які не мають взагалі фінансової бази. Це не означає,що їх всі треба приєднати. Луцьк працює сьогодні з Жидичином,Озерцем і Рокинями. Що їм заважало працювати з Гірко-Полонківською сільською радою,Заборолівською з Боголюбами,які знаходяться біля Луцька. Будь ласка,там є величезне поле діяльності. У нас зараз село розвивається,а коли будуть ще більші фінансові ресурси,в нас буде ще краще. Ми зможемо зробити дійсно хороше,класне європейське село,самі зробити і дати тим селам,які біля нас.

А хто буде Борохів розвивати? Луцьк може це робити,але він всього не потягне,бо у них є ще й свої проблеми. Луцьк в першу чергу буде розвивати місто,а потім села. Ми сьогодні маємо приклад Вересневого. Луцьк фактично Вересневим не займається. Першою чергою треба думати,як вони розвиватимуть територію міста і приєднаних сіл. Питання не стоїть,щоби просто приєднати територію,якщо ми приєднаємо,то ми маємо дати розвиток.

Приєднання до Луцька ми не розглядали,бо фактично над об’єднанням ми вже працюємо із Піддубцівською сільською радою,Прилуцькою та Борохівською.

– Чому Ваш вибір зупинився саме на Піддубцях,Борохові та Прилуцькому?

– Це наші сусіди і раніше це був один колгосп. Тому сьогодні ми об’єдналися з цими громадами,ми працюємо з ними і можемо,враховуючи наш економічний потенціал,створити хорошу громаду,яка дійсно буде спроможною і такою,якою хоче бачити її держава. Ми можемо дійсно створити потужну громаду,самодостатню і ми маємо для цього всі фінанси й відповідну інфраструктуру. До того ж,ми маємо ресурс для всіх функцій,які має виконувати об’єднана громада,це й адміністративні приміщення,школа,дитсадок і районна лікарня. Тобто медицина,освіта,культура…усе,що має мати громада.

– Коли,на Вашу думку,можна буде говорити про результативність реформи?

– Перш за все,треба завершити процес об’єднання. На сьогоднішній день вибори до місцевих рад планується провести восени за старою системою. Потім,за два роки завершити об’єднання громад і тоді провести вибори уже в громадах. Отака сьогодні політика держави з питань децентралізації. То якщо говорити про реальні результати,вони мають бути через два роки,коли повністю буде завершене об’єднання і відбудуться вибори. Тоді ми вже побачимо реальний результат. Нині держава гарантує,що кошти в ті громади будуть передані,але на сьогоднішній день говорити про якісь фінансові можливості рано,все в процесі.

– Керівник Волинського офісу реформ заявляв,що до осінніх виборів в області може утворитися у кращому випадку 3-4 громади. Як тоді відбуватимуться вибори і кого обиратимуть в громадах старост чи сільських голів?

– Якщо вони будуть сформовані,тоді їх вибиратимуть за новою процедурою,я так думаю. За умови,що вони будуть повністю сформовані.

– Які умови вибору старост до об’єднаної територіальної громади?

– По старостам теж є питання. В Законі пише,що вони мають обиратися,але процедури ще немає. Чи вся громада буде обирати чи він призначатиметься сесією сільської ради,це питання ще не вирішене. Також і функції старости. Він має володіти інформацією про громаду,знати суть,що він має робити. Людина може виконувати посередницьку функцію адміністративного характеру,але це має бути керівник,який би вирішував на місці всі питання.

– Чи може претендувати на посаду старости сільський голова,наприклад,Ви?

– Якщо в Липинах буде центр,то треба претендувати на посаду голови громади. У тих,хто приєднається,вони обиратимуть старосту. Але людина має бути менеджером і знати проблематику,для того,щоб кожне село в громаді отримало можливість розвитку. Сенс об’єднання в тому,що громада має розвиватися. Проблема,в першу чергу,фінансова. Зараз буде податок на нерухомість,ми ще його не отримали,але тільки за рахунок акцизу,ми відчуваємо доходи. Ми отримуємо реальні доходи,які дозволяють забезпечувати не тільки захищені статті бюджету,але вкладати кошти в розвиток. А якщо ще 60% отримаємо по податку,плюс податок на нерухомість,плюс податок з транспортного засобу,то буде хороший бюджет.

– Села,які об’єднуються навколо великих міст,зазвичай називають «багатими»,звісно,об’єднання може ще більше покращити їхні становища. Втім,є села,які знаходяться далеко і від міст і одне від одного,тобто «глухі»,яка тоді перспектива їхнього розвитку,чи принесе їм користь об’єднання?

– От яка психологія поляка: ми маємо самі зробити,бо нам цього ніхто не зробить. У нас психологія така,що хтось прийде,щось зробить і дасть. Першою чергою до керівництва громади мають прийти люди,які будуть створювати умови для її розвитку. Вони мають використати потенціал цілої громади. Не просто сидіти в кабінеті і чекати. Вони мають шукати,що можна зробити,який ресурс використати. В нас є райони багаті на ліси,ягоди…треба дивитися,що можна робити. Треба розглядати конкретну територію. Бо сільський голова і його команда мають бути людьми,які працюватимуть і з міжнародними організаціями. Польща,наприклад,залучала дуже багато грантів і їм дали гроші під якісь проекти. З проектами маємо виходити і ми,ми маємо працювати і виносити пропозиції. Мають прийти голови,які будуть менеджерами,думати і робити все для того,щоби піднімалася економіка.

– Села побоюються,що після об’єднання кошти,які надходитимуть до бюджету громади,витрачатимуться не на їхній розвиток,а на центр. Чи можуть підтвердитися такі побоювання сільських голів?

– Їм немає чого боятися,бо до цього часу вони нічого не мали. От подивитися на наше кожне село,що там зроблено за останні роки,ми побачимо дуже непривабливу картину. Хай кожне село порахує скільки грошей вони отримали,держава дала чи кожна сільська рада вклала в село. На сьогоднішній день фінансова піраміда міняється,левова частина грошей йде на місця і кожна громада буде мати кошти для того,щоб розвиватися. Відповідно далі через депутатів,старост кожен керівник повинен усвідомлювати,що він має працювати на всю громаду.

– Щодо префектів,які буцімто контролюватимуть старост… Серед людей шириться думка,що ці префекти будуть корумпованими особами і так званими «наглядачами». Чи мають такі слова реальне підґрунтя і хто тоді контролюватиме префектів?

– Ми обрали європейську модель самоврядування. Якщо ми реалізуємо цю модель,то немає чого боятися префектів. Держава має контролювати громаду для того,щоби ті рішення,які приймаються на місцях,відповідали Конституції,закону і не суперечили процесам взаємодії громад. Я бачу префекта координатором і гарантом дотримання законів і Конституції на місцях. Якщо сільська рада чи громада прийме рішення,яке суперечить інтересам громади району чи області,треба приймати якесь рішення. Так чи інакше процес має бути контрольованим. Має бути співпраця префектів з громадами. Це нормально,але воно має контролюватися,бо так робиться в цілому світі. Якщо воно не буде контрольованим,то можна таких рішень наприймати… Префект не має втручатися у фінансово-господарську діяльність громади,він має бути координатором між громадами.

– Принагідно хочу поцікавитися актуальним нині для українців питанням,а саме землями для військовослужбовців та їх сімей. Скільки звернень з приводу виділення ділянок надходило у Липинську сільраду і скільки зрештою виділено?

– У Липинах є велика проблема з землями. Село велике і земель немає. Але ми на минулій сесії вирішували можливі виділення ділянок для військовослужбовців мешканців села. Хоча до нас звертаються з усієї області і з Камінь-Каширська і з Ратного,але ми виділяємо землі для своїх жителів. Тому питання було вирішено і ми уже виділили 11 земельних ділянок. Загалом,надійшло 45 заяв,разом із зверненнями з інших районів. Зараз сільською радою розглядається питання щодо ще двох ділянок і далі ми працюємо над пошуком додаткових земель.

– Згідно з аналізом декларацій про майно та доходи,Ви лишень кілька років тому займали першість у категорії найбагатших сільських голів,серед населених пунктів,які знаходяться поблизу Луцька. Такий факт прив’язують до земельних махінацій,як ви можете це прокоментувати?

– Якщо говорити про ділянки під індивідуальне житлове будівництво,сільська рада не виділяла їх ще з 2004 року. Якщо говорити про бізнес,то ми створюємо максимум умов для того,щоби бізнес існував. І всі ті бізнесмени,які мають бізнес в Липинах,це фактично 90% липинців,які тут проживають,і ми їм створювали максимальні умови і будемо так працювати для того,щоби бізнес в Липинах розвивався.

Які махінації,з ким махінації?! В нас багато говорять про корумпованість сільських голів,так ці сільські голови сьогодні найменш корумповані. А ті кримінальні справи,які були відкриті,то це чистої води провокації,де підкидували хабарі. І вони не підтвердилися. Такі приклади були й по Луцькому району… А так всі земельні питання,які вирішуються в сільській раді,вони голосуються на сесії прозоро та з обговоренням. Сьогодні сільський голова не наділений повноваженнями вирішувати земельні питання,їх вирішує сесія сільської ради.

Чого прийшов інвестор в Грузію,тому що там віддавали за копійки землю. Але інвестор прийшов,дав гроші,які підняли економіку Грузії. Якщо ми говоримо про розвиток економіки України,то ми маємо залучити інвестора і маємо цьому сприяти. Але першою чергою ми маємо для свого вітчизняного інвестора створити умови і не таку ціну на землю поставити,щоб він сюди не міг прийти,а дати максимальну можливість,дати землю,що б він міг вкласти гроші.

Якщо говорити про особистий прибуток,то ми маємо сімейний бізнес. Я вважаю так: якщо сільський голова хоче бути успішним,то він має або заробляти,або гроші йому мають принести,тобто він має брати хабарі. Відповідно,якщо ти береш хабарі,то підпадаєш під кримінал,або ти можеш працювати,щоб стати успішним.