Втім реалії українського МВС відбили бажання до служби. Ми бачимо нещасних міліціонерів нижчої ланки,які їздять у маршрутівках,за копійчану зарплатню купують дитині форму у школу та вишуковують на кого б іще скласти протокол,аби виконати план. Водночас,є так звана «елітна міліція»,службовці вищого рангу,які не переймаються ні рівнем заробітної плати,бо у них вона й так достойна,ні якістю виконаних обов’язків,ні моральними принципами. Недоторканність їхніх посад вражає,оскільки навіть люстрація не лякає міліціянтів «зі стажем».

Нині ми маємо змогу оновити,реформувати міліцію. Молоді,креативні та перспективні юнаки та юнки охоче йдуть поповнювати лави поліції і сповненні натхненням говорять про нову демократичну європейську ланку правоохоронних органів.

Відбір у київську поліцію став вражаючим. Тисячними чергами молоді люди окуповували відділки МВС у надії на те,що їх візьмуть до патрульної служби. Журналісти та фрілансери процес відбору знімали на камери,дописували останні новини із різних конкурсних етапів,монтували цілі фільми про те,як посилено українці прагнуть змін. Один із фільмів надихнув й мене. Якось на робочому офісі ми переглянули півгодинну стрічку-експеримент журналіста «Громадського» Богдана Кутєпова «Піду в поліцію». Спочатку йшлося про те,як мій колега проходив відбір у патрульну службу,потому уже відібрані кандидати ділилися враженнями від своєї нової роботи.

Гарні,статні,спортивні дівчата та хлопці,молоді,виховані та розумні вони із гордістю в очах йшли на виконання своїх нових обов’язків. Дивлячись на те,як щиро вони прагнуть змін у своїй державі,надихаєшся,і уже самому хочеться поповнити ряди тих же бравих юнаків-поліцейських.

Згодом оголосили про новий відбір у «поліцейську академію» уже в Луцьку. Приїздили на Волинь й Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков,його красуня-заступниця Ека Згуладзе,секс-символ української поліції Олександр Фацевич та урочисто повідомили про те,що відтепер волиняни можуть стати тими,хто створюватиме нову правоохоронну систему.

Якось так уже трапилося,що стихія не оминула й мене і я вирішила спробувати свої сили у конкурсі. Численні блоги,дописи кандидатів,першопрохідці у Києві надихнули мене і жага до змін та нових звершень вилилися у бажання стати частинкою реформи.

Відтоді із нетерпінням почала моніторити сайт МВС Волині,ну коли ж уже з’являться анкети учасників. Невдовзі настав перший день прийому заяв,шалені черги у Луцькому будинку культури…і на сайті обласної міліції з’являється та довгождана сторіночка із посиланням на електронну анкету учасників.

Не гаючи часу заповнюю її і розумію – все пропало… у мене немає водійського посвідчення. Хвилювання зникає тоді,коли знаходжу графу «Готовий швидко навчатися»,значить все ок,буду навчатися. Після опрацювання анкет приходить лист-запрошення на тестування,потому на перевірку фізичної підготовки,далі діло за результатами ВЛК (військово-лікарської комісії),яке відбудеться уже невдовзі. Вирішила не відступатися і йти далі,тож чекатиму запрошень на наступні етапи відбору.

Цікавість,натхнення і прагнення нового досі не минуло,втім бентежать і збивають з пантелику думки оточуючих людей. Перш за все,це батьки,які з однієї сторони тішаться досягненнями,а з іншої не розуміють,звідки таке бажання йти у поліцію після філфаку. Тато каже,що це «юнацька гаряча кров»,а мама все говорить,що то не жіноча справа. Чоловік наголошує,що жінка ночами повинна бути вдома,а не возити під час нічного патрулювання по відділкам алкоголіків та наркоманів. Добре,що про ініціативу ще не знає бабуся,бо її улюблена фраза: «Никуда не сунься,ато мало ли,прибьют еще».

Та найбільше приглушують жагу до реформи ті думки,що це все показуха і нічого у нашій державі не зміниться. От наприклад,розповідає мені товариш,що відбір кандидатів це формальність,а насправді місця у патрульну службу уже давнісінько куплені. Продовжує… «Хабарники та правопорушники нікуди не дінуться,от зупиниш ти авто,яке порушило ПДР,а там начальник якийсь за кермом і починає тобі тикати: ти хоч знаєш кого ти зупинила і що тобі за це буде?!». Я звісно ж відповідаю співрозмовнику,що у тому й то суть нової поліції – не допустити хабарництва та кумівства і у будь-якому разі правопорушник не уникне протоколу та відповідальності. Товариш продовжує розмову,наголошуючи,що після мого непослуху «крутелика»,він зробить кілька телефонних дзвінків і мене зі служби «приберуть»,а у гіршому випадку ще й винною зроблять без змоги працевлаштуватися будь-де.

Спочатку яро не погоджуюся із такими фактами,далі наша розмова продовжується і доходить того піку,що й насправді уже неясно,чи таки дійсно нова поліція змінить ситуацію у державі. Патрульні інспектори будуть лише виконавцями своєї роботи,тими про кого я писала вище,нижчою ланкою,а керівна верхівка все одно залишається тією ж. І таких думок серед українців дуже і дуже багато. Ми звикли до того,що ніколи і нічого не можемо змінити,бо завжди є той,хто «завжди правий» і тепер переконати наш народ у протилежному майже неможливо,бо не раз уже ми на цю вудку потрапляли.

Щиро вірю у реформу і в те,що вона дасть хоча би якийсь поштовх до зміни нашої країни,звісно,що не одразу,трохи з часом,але надіюся,результати будуть. Водночас,хочеться побачити не лише ентузіазм таких молодих та «гарячих» як я,хочеться побачити зміну в кожному,особливо у керівних верхах нашої неньки-України. Змінювати життя неодмінно варто починаючи з себе,але про це не повинні забувати й владці,зміна їхніх принципів є основоположною у зміні цілої нації.