Відповідаючи на запитання про те,чи можна порівнювати нинішню Україну з Польщею початку 1990-х років,Мостова наголошує: «Ні,не можна. Вже в задачі після «дано» зовсім інші речі. Світ змінюється,а ми зараз імітуємо реформи,які нас мають привести у той глухий кут,в який прийшов світ». На її думку,маємо усвідомити,що «закінчилася епоха,коли дві найбільші електоральні частини України мали прості відповіді на складні питання. Одна частина завжди казала: ми йдемо в Європу,ми доєднаємося до НАТО і ЄС і ми вирішимо всі наші питання. Інша половина казала: ми йдемо до Росії,ми йдемо в Митний союз. Це були дуже прості відповіді на дуже складні питання. Зараз (спробуймо усвідомити це) обидві протиборні сторони втратили можливість використовувати ці відповіді. Ми нікому не потрібні. Ми нікому не потрібні зараз в тому вигляді,в якому ми є. До нас ставляться як до засобу,а не як до мети».
 
Мостова пояснює,що насправді,нас ніхто не чекає в ЄС; і не тільки тому,що ми на те не заслуговуємо,а тому що того «Європейського Союзу,який ми собі уявляли,вже нема де-факто і не буде де-юре,принаймні в тому вигляді,до якого ми звикли». Cвоєю чергою,подібна тенденція і щодо Донбасу,так званих «ДНР» і «ЛНР»,де ще хочуть розуміти,що «насправді кинули,що вони не потрібні Путіну і не потрібні Росії. Вони засіб для того,щоб лихоманило всю країну і вона демонструвала,в тому числі і через війну,що буває з тими країнами,де народ береться визначати владу. Ми просто наочна агітація і демонстрація».
 
Відтак експерт резюмує: «Ми не потрібні. Ми навіть не цікаві як ринок збуту. Тому що всі алібаби,амазони і так далі через п`ять років все це захоплять. Ми цікаві тільки самі собі. Вона також ставить запитання,«чи ми усвідомлюємо,що та ситуація,у якій ми опинилися,– жахлива».
 
На її думку,українцям (передовсім – новій генерації) об`єднуватися,вибудовувати громадянське суспільство,не руйнувати,а відбудовувати. У цьому сенсі,наголошує Мостова,наявність «370 політичних партій. Це вирок. В таки ситуації це вирок. Ми маємо з цим щось робити». Констатуючи,що «світ змінюється надзвичайно швидко. І він сам для себе змінюється непрогнозовано. І ми маємо в цьому світі не тільки вижити»,вона наголошує: «Ми маємо бути конкурентоздатними…Нам ще треба звикати до тієї думки,що в нас немає простих відповідей на складні питання. Ні збоку Європи,ні збоку Росії для тих,хто не неї орієнтувався».
 
Нагадуючи,що «ми нація з великою історією,але без історії державності. Над нами завжди були чужі…Ми маємо усвідомити одну річ: що крім розширення рамки завдань,необхідне підвищення амбіцій української нації і українського народу».