РПЦ повторює всі помилки Кремля п’ятирічної давності. Всі її кроки – це лише калька з того, що робив Кремль в 2014-го.  Так вважає Павло Казарін,  оглядач «Крим.Реалії».

Він констатує, що «офіційно Москва теж вважала Україну своєю канонічною територією, яка не може претендувати ні на що, окрім як бути частиною імперії. Всі спроби спілкування з Заходом сприймалися як геополітична єресь, яку потрібно припиняти. Водночас сама Москва донедавна не намагалася відгородитися від Європи. І її головна претензія до Києва була саме в тому, що Україна намагалася розмовляти з Заходом в обхід Кремля».

У відповідь на Майдан, нагадує Казарін, «Кремль вирішив відмобілізувати українських громадян з прорадянськими настроями, які тепер на окупованому Донбасі живуть в рукотворному Сомалі. А тепер і священики РПЦ раз по раз загрожують відмобілізувати свою паству в Україні для захисту «святинь» і «канонів». На його думку, «РПЦ реагує на виклики так, ніби вона – офіційний державний департамент у справах релігій. Всі її кроки – це лише калька з того, що робив Кремль у 2014 році. Навіть її самоізоляція мало чим відрізняється від того глухого кута, в який загнала себе Москва чотири з половиною роки тому».

Аналітик переконаний, що «РПЦ могла відреагувати на церковну кризу зовсім інакше. Вона могла б її просто не допустити – якби ще десять років тому прислухалася до попереднього Предстоятеля УПЦ МП Володимира Сабодана і дала б українській церкві національне звучання. Та й зараз цілком могла б уникнути самоізоляції – якби замість того, щоб заперечувати неминуче, відпустила УПЦ МП у процес створення української помісної церкви. І ще велике питання, хто б став предстоятелем цієї церкви, якби в її створенні масово брали участь миряни і клірики, що орієнтуються на Москву».

Але  сталося інакше. «РПЦ – як до цього Кремль – стала заручницею власної оптики. В якій компроміс – це поразка. В якій Україна за ступенем самостійності повинна нагадувати будь-який з російських регіонів. Російська церковна влада слідом за офіційною владою просто вирішили зламати реальність об коліно. А в підсумку зламали коліно», – підкреслює Казарін. .