Сергій Грабовський вважає: щойно опубліковані результати одного зі справді знакових всеукраїнських опитувань,проведеного спільно чотирма провідними українськими соціологічними структурами,як-от: Центр соціальних та маркетингових досліджень SOCIS,Соціологічна група «Рейтинг»,Центр Разумкова та Київський міжнародний інститут соціології. Він нагадує,що «абсолютна більшість українців (73,7%) відносить себе до православ’я,8% – до греко-католицизму,по майже 1% – до римо-католицизму і протестантських церков. «Просто християнами» себе вважають 8,5% опитаних,до інших релігій належить 0,7%,не відносять себе до жодного з релігійних віросповідань 6%,і,нарешті,«важко відповісти» понад 1% респондентів».

У свою чергу,як зазначає Грабрвський,серед тих,хто вважає себе православними,38% опитаних відносять себе до Української православної церкви Київського патріархату,19,6% – до Української православної церкви Московського патріархату,1,3% – до Української автокефальної православної церкви,а 39% – вважають себе «просто православними».

Відтак він намагається зрозуміти,що означають ці показники,які настрої та тенденції вони фіксують. Грабовський робить висновок: «Українська православна церква (МП) різко втратила свої позиції й аж ніяк не може претендувати на ту роль,яку їй офіційно визначив патріарх Кіріл – «помісної православної церкви українців». При цьому визначені соціологами показники,як видається,не є нижньою межею падіння впливу цієї церкви,і причиною цього є як розпливчаста,сказати б,ніяка позиція керівництва самої УПЦ (МП),так і діяльність Московського патріарха на підтримку Путіна та його агресивно-шовіністичної політики».

У той же час,він підкреслює: «По-друге,що УПЦ (КП),попри зміцнення своїх позицій,навряд чи зможе навіть за найсприятливіших обставин мати серед своїх переконаних прихильників істотно більше,ніж половина всіх православних країни. Те,що вірними УПЦ (КП) у найближчому майбутньому визнає себе близько 50% всіх православних – це,видається,цілком реалістичне припущення. Проте,разом із тим,у свідомості мільйонів християн України,які вже не хочуть бути підпорядковуватися Московському патріархату,існує певне упередження стосовно УПЦ (КП),яке не так просто подолати. І навіть об’єднання УПЦ (КП) та УАПЦ,яке може відбутися невдовзі після переговорів між цими Церквами і неодмінно дасть певний кумулятивний ефект,не дасть такій Церкві твордої прихильності понад 55-57% православних України».

На думку експерта,«по-третє (і це головне) різке падіння авторитету УПЦ (МП) і Московського патріарха,велике число «просто православних» та «просто християн» наочно засвідчують суспільне прагнення стосовно створення Української Помісної православної Церкви,яка об’єднала б УПЦ (КП),УАПЦ і здорові сили УПЦ (МП) та спиралася б на політику визнання і сприяння з боку державної влади. Йдеться не про «державну церкву»,яка існує в Росії і яку намагався в особі УПЦ (МП) запровадити в Україні режим Януковича. Йдеться про Церкву,яка об’єднає щонайменше 2/3 (а то й більше) всіх українських громадян і яка для визнання у середовищі світового православ’я потребуватиме активних зусиль з боку Української держави».

У цьому ракурсі,попереджає Грабовський, «Московський патріархат і Луб’янка докладатимуть усіх зусиль,щоб зірвати таке об’єднання і завадити визнанню Української Помісної Церкви на міжнародному і міжцерковному рівні,проте чи можна буде ігнорувати волю абсолютної більшості християн України? «Бо де двоє або троє зберуться в Моє Ім’я,там Я серед них» (Мт.18,20),- сказано у Святому Письмі. А якщо це двадцять чи тридцять мільйонів,як тоді?».

Експерт наголошує,що соціологія дала громадянському суспільству та «політичному класу» чіткий сигнал. Відтак треба діяти – розважливо,але швидко й ефективно. «Бо ж у Москві сидять професіонали провокацій,в тому числі і між церковних»,- нагадує він.