Журналісти показали другу частину розслідування про так звані «плівки Медведчука». Там йдеться про повернення контролю над частиною нафтопродуктопроводу «Самара». Про це інформує 24 канал з посиланням на Bihus.Info.

Розслідувачі наводять записи розмов Віктора Медведчука (один із лідерів «Опозиційної платформи – За життя») з топовими посадовцями з Росії. Серед інших там, наприклад, фігурує Микола Токарєв – керівник «Транснафти».

Тіньові домовленості Медведчука про обмін «труби» на завод в Криму: що відомо про версію

З Токарєвим Медведчук, якщо вірити записам, обговорював питання втрати контролю (через націоналізацію) над «трубою» – частиною нафтопродуктопроводу «Самара».

Медведчук начебто запевняв Токарєва, що «труба» обов’язково повернеться до «Транснафти» (ця структура й була її попереднім власником).

Медведчук (чи особа зі схожим голосом) при цьому неодноразово говорив, що узгоджує дії із «головним». Журналісти припускають, що мовиться про тодішнього (записи датовані 2015 – 2016 роками) президента України – Петра Порошенка.

І дійсно, невдовзі після цих розмов суд повернув нафтопровід колишнім власникам. Саме тоді від «Транснафти» частина «труби» перейшла у власність компанії, пов’язаної із Медведчуком і зареєстрованої у Швейцарії.

А можливим це нібито стало тому, що частину нафтопродуктопроводу обміняли на «націоналізований» окупантами в Криму Севастопольський морський завод.

За чутками, тим підприємством володіли структури Порошенка. Разом із тим оточення п’ятого президента отримало, як йдеться у розслідуванні, «частку в маржі від поставок дизелю з Росії трубопроводом».

Тобто частину нафтопроводу «Самара», яку рішенням українських судів націоналізували у 2010-х роках, повернули (чи хотіли повернути) під контроль росіян, які нею ж раніше й володіли – в обмін на те, щоб повернути колишнім власникам контроль над націоналізованим росіянами в окупованому Криму Севастопольським морським заводом (а колишнім власником, мовляв, були структури Порошенка).

Зауважимо, Бігус у програмі вказав, що «не знає, чи такий обмін дійсно відбувся». Але відомо, мовляв, що його предметно обговорювали.

Відомо також і те, що у підсумку завод, про який мовилося, залишися у власності Росії. А нафтопровід нинішня влада має намір повернути у власність української держави.