«Вибори у мажоритарних округах завжди були проблемними – досить згадати досвід 1998,2002 років. В округах,як правило,балотуються два-три «важкоатлета»,які вкладають в кампанію величезні суми,і для них головне виграти будь-яку ціну,без оглядки на оцінки міжнародного співтовариства. Звичайно,всі хотіли б виграти чесно,але не у всіх виходить. Якщо кандидат,який вклав величезні ресурси в свою кампанію,побачить,що за тиждень-два до голосування він відстає від конкурентів,у хід підуть адмінресурс,підкуп виборців,аж до прямих фальсифікацій на дільницях і в комісіях. Тому про прозорість мажоритарки говорити навряд чи можна.

Розумієте,при пропорційній системі на виборах є кілька переможців,а при мажоритарній – тільки один,тому ставки вище,ризик більший,боротьба запеклішою»,– сказав Черненко у інтерв’ю «ЛІГАБізнесІнформ».

«В цілому,у кандидата-мажоритарника є п’ять законних і незаконних складових успіху. Перша – популярність і особистісні якості. Якщо на окрузі буде балотуватися,скажімо,Кличко чи інший політик національного масштабу,то йому не потрібно багато грошей,щоб залучити голоси виборців.

Друга – ідеологія,яка,втім,при мажоритарці відходить на другий план. Дуже часто виборець одночасно голосує за комуністів за партійним списком і за олігарха,що йде по його округу. Але,тим не менш,ідеологія також зіграє свою роль (це стосується тих же комуністів чи свободівців).

Третя складова – адмінресурс. Причому,їм має не тільки влада. Наприклад,кандидат-опозиціонер – директор великого містоутворюючого підприємства теж. Таких уже залишилося мало,але вони є.

Четверта – підкуп виборців. Це коли людям роздають продуктові набори,або ж,що більш ефективно,просто гроші.

П’ята – агітація,піар,у тому числі чорний.

Ось на це будуть спиратися мажоритарники. Яка з цих складових буде пріоритетнішим? Потрібно дивитися по конкретному округу і кандидату»,– продовжив Черненко.

Також Черненко пов’язує «мажоритарну» з мільйонними доларовими витратами на користь тих чи інших кандидатів.

«Мажоритарка в Україні – це 225 округів,на кожному з них буде по два-три кандидата,готових витратити на кампанію $ 4-5 млн. Виходить 700 осіб,яким потенційно потрібні технологи. Робота дістанеться і хорошим,і поганим. Кому з кандидатів «впарити» і зарубіжних фахівців. Я б не переоцінював ні вартість,ні професіоналізм імпортних політтехнологів»,– додав голова КВУ.