Верховна Рада повторно прийняла багатостраждальний Виборчий кодекс з пропозиціями президента Володимира Зеленського, який раніше ветував цей законопроект. На цей раз обійшлися без довгих суперечок і сюрпризів. Новий виборчий закон проаналізували журналісти видання «Страна».

Законопроект №0978 підтримали аж 330 народних обранців з усіх без винятку фракцій і депутатських груп, а також позафракційні.

ДОПИСАТИ ЗА ПРЕЗИДЕНТА

Епопея з прийняттям Виборчого кодексу, схоже, закінчена. Законопроект потрапив в руки депутатів ще минулого скликання, в жовтні 2015 року, та був прийнятий зі скандалом тільки в липні 2019, а потім повернутий президентом назад для нових гучних розглядів, і ось документ нарешті отримав повне схвалення Ради.

Левову частку голосів за нього віддала пропрезидентська фракція “Слуга народу” – 223. Решта приблизно порівну додали інші фракції і депутатські групи, а також 9 позафракційних парламентаріїв.

Володимир Зеленський повернув кодекс в Раду з купюрами, зауваженнями і пропозиціями. Доповнення від президента виявилися істотно розширені комітетом і Центрвиборчкомом.

“Нам видали під виглядом президентських поправок наполовину новий документ. А це грубе порушення регламенту Ради, який вимагає від депутатів після вето розглядати зміни, внесені виключно главою держави”, – коментує співавтор Кодексу народний депутат восьмого скликання Олександр Черненко (Блок Петра Порошенка ).

Серйозної критики зазнали окремі поправки.

Наприклад, ЦВК міг отримати право скасовувати реєстрацію кандидата в президенти України, у народні депутати та міські голови через нібито обману виборців, який ніяк в проекті не кваліфікується. Ще передбачалося наділити Центрвиборчком правом відмовляти кандидату в реєстрації на підставі тільки листа СБУ про можливу його причетність до злочинів проти держави або тероризму, але без рішення суду або будь-якого іншого документа, що підтверджує статус підозрюваного або обвинуваченого.

Також Національній раді з питань телебачення і радіомовлення надавалося право наглядати за діяльністю у виборчу кампанію всіх ЗМІ, а не тільки за профілем, і контролювати агітацію в інтернеті і соціальних мережах, зокрема.

Однак, як стверджує член робочої групи Роман Лозинський (“Голос”), ці нововведення не потрапили в остаточну редакцію.

“А залишилися тільки 17 поправок президента, як і має бути за законом”, – прокоментував він.

НОВА СИСТЕМА ВИБОРІВ. 10 ГОЛОВНИХ МОМЕНТІВ

Яка система виборів буде функціонувати в Україні після прийняття нового Виборчого кодексу? Журналісти видання «Страна» виділили головні моменти:

1. Вже з 2020 року буде ліквідована мажоритарка і всі 100% депутатів Ради обиратимуть за відкритими партсписками.

2. Прохідний бар’єр для партій залишається нинішнім – 5%.

3. Політичні сили на свій розсуд формують загальний список кандидатів, велика частина яких розподіляється по 27 (за кількістю виборчих округів) регіональними списками, що складається з 5-17 кандидатів. Кандидат може балотуватися тільки по одному округу. По межах округу збігаються з областями, і тільки в Києві і Дніпропетровській області буде по два округи.

4. Виборець голосує за партію (обов’язково, інакше бюлетень недійсний) і вибирає одного з її кандидатів в регіональному списку. При цьому перші 9 номерів початкового партійного списку автоматично отримують депутатські значки, якщо політсила проходить в Раду.

5. Чим популярніший кандидат, тим вище він піднімається в регіональному списку. Цим відрізняється “відкритий” список від “закритого”, де списочно місце спочатку закріплено за кандидатом.

6. Однак, щоб потрапити в “прохідну” частину списку, треба зібрати 25% виборчої квоти голосів. Виборча квота – це величина, що дорівнює кількості голосів, яку необхідно зібрати для отримання одного мандата. Визначається вона за допомогою спеціальної формули – число виборців, які проголосували за партії, які в масштабах країни долають бар’єр, будуть ділити на 450 – кількість депутатських місць в парламенті.

Екс-нардеп і один з авторів Кодексу Олександр Черненко вважає це “кроком назад”.

“При загальному моделюванні виходить, що кандидату потрібно отримати від 8 до 12 тисяч голосів, щоб почати рухатися за цим списком. Ми пропонували просто ранжувати кандидатів у відсотковому відношенні. А так у них буде спокуса простимулювати виборців. У виграші залишаються ті, у кого є ресурс”, – коментує Олександр Черненко.

7. У такому разі для досвідчених мажоритарників, які звикли “засівати” округ, залишається тільки знайти “прохідну” партію і зайти в один з її регіональних списків. Якщо він складається з 5-17 кандидатів, то це схоже на кількість нинішніх мажоритарних округів в регіоні.

Теоретично, може бути ситуація, коли місцеві “авторитети” просто поділять між собою територію області і заведуть своїх людей за списками популярних в даному регіоні партій, організувавши їм “виборчу квоту”. Загалом ця загальна проблема системи відкритих списків, яка чимось нагадує все ту ж “мажоритарку”, коли голосують не тільки за партію, а й за конкретного кандидата. А тому є спокуса “засіяти” територію, щоб проголосували за потрібних людей.

8. Обласні ради і міськради великих міст (понад 90 тисяч жителів) обираються за тим же відкритим партсписками, що і Верховна Рада.

9. Міськради малих міст (менше 90 тисяч) і сільради обираються за багатомандатною мажоритарною системою, коли виборець має тільки один голос, але переможців на окрузі буде 2-3, які ранжуються за кількістю набраних голосів.

10. Мери великих міст обираються в два тури. Малих міст – у один тур.

Як бачимо, система досить складна. Одна з інтриг тепер – як поведуть себе мажоритарники. Політолог Руслан Бортник вважає, що основна маса мажоритарників, які захочуть переобратися вже за новими правилами, буде все ж домовлятися з керівництвом “прохідних” проектів.

“За місце в списку доведеться заплатити, і, як і раніше, вкладатися в роботу на території колишнього округу”, – говорить експерт.

При цьому “мажоритарники-важковаговики”, на його думку, не побажають, швидше за все, потрапляти в залежність від чужих партій, і почнуть розвивати власні політичні проекти в надії на падіння рейтингу нинішньої партії влади “Слуга народу”.

“А великі партії будуть максимально інвестувати в свої бренди, щоб триматися вище прохідного бар’єру. Ця інвестиція буде повертатися приходом ресурсних мажоритарників. Вони поступово замінять старих партійних функціонерів, на яких не буде вистачати 9 “залізних” місць”, – вважає Руслан Бортник.

“У популярних партіях, особливо в парламентських, різко підвищиться дисципліна. Адже від волі керівництва буде залежати, чи потрапляє депутат в заповітну «дев’ятку» або відправляється в невідомість на округ, якщо взагалі йому дозволять балотуватися. Це батіг і пряник в одному. І це особливо актуально для “Слуги народу”, у яких проблеми з норовливими мажоритарниками “, – говорить політолог Олексій Якубін.