Рішення суду вступить у дію 10 березня,- інформує «Волинь-нова».

— Кадри з кладовища у райцентрі Калинівка Вінницької області,де під хрестом із табличкою,на якій прізвище іншої людини,лежить наш Мирослав,краяли моє серце. Душа сина жде,коли ж нарешті ми поховаємо його тіло,як належить,за християнським звичаєм,під власним іменем,— тяжко зітхає мати. — У нас же є доказ — висновки генетичних експертиз,що ми маємо таке право.

Камера вихопила портрет на могилі,який засвідчує,що обидва бійці й справді були зовні схожими,як брати. Доброволець Мирослав Столярчук мав 34 роки,воював у батальйоні «Світязь». 35–річний сержант В’ячеслав Катрич був у складі добровольчого батальйону «Миротворець». Обидва — міцні,мужні,красиві чоловіки. Обидва віддали своє життя за Україну під Іловайськом. Без батьків залишилися дві донечки Мирослава і 10–річний син В’ячеслава.

Рідні сержанта Катрича спілкуватися з телевізійниками відмовилися. Командир батальйону «Миротворець» Андрій Тетерук визнав,що тіло бійця цій сім’ї віддали без підтверджуючих висновків генетичної експертизи. І рідні,і комбат швидше всього обізналися й поховали 7 вересня на Вінниччині не В’ячеслава,а волинянина Мирослава.

Заступник керівника слідчого управління УМВС України у Вінницькій області Олександр Солдатов повідомив,що процедуру перезахоронення можна буде провести після того,як родина Катричів одержить результати ДНК-експертизи,адже тіло їхнього сина,очевидно,поховали в Запоріжжі на алеї Слави,як тимчасово невпізнане.

— Молю Бога,щоб це генетичне дослідження не затягнулося на тривалий час. Могли б зважити на виняткові обставини,зробити його поза чергою,адже ми вже півроку ждемо,добиваємося правди. І кожен день мені видається роком,— плаче Людмила Федорівна,яка не втомлюється оббивати пороги різних інстанцій.

У четвер жінка повідомила нам,що нарешті в Луцьку відбувся суд,який зобов’язав видати родині Столярчуків свідоцтво про смерть Мирослава. Рішення суду вступить у дію 10 березня.

— Не знаю,чому треба так довго ждати. Але іншого виходу нема. На суді була представниця Підгайцівської сільської ради. Хочу вірити,що 10 березня нарешті отримаю той тяжкий документ і наше управління міліції погодить з владою Вінниччини усі питання,пов’язані з перезахороненням. Якщо ж після 10 березня скажуть далі чекати,поїду до Києва,— обіцяє мати нашого загиблого земляка.

На прохання Людмили Федорівни редакція зв’язалася з радником Президента із гуманітарних питань,народним депутатом Ольгою Богомолець,щоб заручитися її підтримкою на той випадок,якщо з виправленням трагічної помилки чиновники зволікатимуть.