В кріслі господар заснув серед хати,в капцях,піжамі,навіть гармата не підійме його раптом на ноги: світ заспокоївся,всі без тривоги ранок очікують,сонечко блисне,світ прозріває,наче навмисне. Спали,дрімали,хропіли,сопіли,місяців два у підпіллі сиділи,вуха не чули передвиборчий гомін,спали у сіні,спали в соломі. Світ затулили стіною білбордів,телеефіру яскравим акордом,в очі тулили газети і вила,вибори йшли по країні уміло.

…Аж пронеслася дзвінкою луною та новина,що ми ждали з тобою,вісточка для електорату – вибрали ми для себе депутатів! Є у нас справний могучий парламент,будуть начальники,слуги і зами,будуть нам правдою вірно служити,будемо краще тепер усі жити. Будемо сіять,врожаї збирати,граблями будемо щось загрібати,тільки знаряддя оті із зубами будуть сміятися знову над нами. Правду казали строкаті білборди – знову в парламенті звичні нам морди. Тільки тепер у костюмах новіших,колір змінили і стали безгрішні.

Всіх простаків посадили уміло на металеві і бравурні вила,зуби гостренькі всіх штрикають в зад,лідер наводить порядок і лад,слово пророче як зело з руки щедро доходить крізь матюки. Віщий Олег справді хлопець стрункий,прапор залишить для нас…голубий. Жовте не любить обранець народу – яйця кидали в його наглу морду…

Мажоритарники нові ворота з пластику ставили нашій голоті – в школі,у ФАПі,в садку і у клубі,глянути з вікон на світ навіть любо,гривні в конвертах на поміч селянам,кому на пляшку,а кому – на салямі. На храми місцеві на праві й на ліві давали під камер чіткі об’єктиви,в газетах,в ефірі лунали слова про те,що в нас Рада вже буде нова. Яка ж вона буде,панове,новою,коли знову бачим її із тобою,з твоїми фінансами,бізнесом-златом,коли за народ зможеш справді подбати? Стоїть той народ роззявивши рота і дивиться знову на нові ворота,оті,що із пластику ставиш у школі,а в діток як завше,зади досі голі…

Повітряні кульки для електорату давали на вулиці всім і без блату. На кульці написано ім’я героя,щоб виборець знав із якою метою йому утелющили в руки цю шару,– повітря загнали в привабливу тару. Така розцяцькована гарненька кулька,на вузол зав’язана,майже як дулька,ось тільки кому її тицьнуть під носа? Наївним містянам,чи знатному босу?

Очі продерли від тої дрімоти,всі аж запухли від сну й від роботи,ділять в парламенті хлопці портфелі,від радості скачуть до самої стелі. Ба,навіть в крісло хотіли пролізти вічно правдиві для нас комуністи,земляк за горлянку нас хоче вхопити і як Ляжка на трибуні душити.

Хто тягне зверху,а хто – «тягне з боку»,маємо з партіями всі мороку,де наш прем’єр,а де наш президент,хто розділив їх в останній момент? Всі за одне,а на вибори – різно,нам об’єднатися буде вже пізно,навіть війна на кривавому сході не може до гурту з’єднати народи. Дайте у руки якусь дубельтівку,пороху всипте,сідайте в автівку,і розраховуй на власнії сили – можна узятись за гострії вила. Тільки така самопоміч годиться,тільки не партія людям присниться,всіх нас гребуть під партійну гребінку стелять у раду кар’єрну драбинку.

Люди,вставайте з-під теплих перин,очі протріть усі як один,знову проспали свою демократію,хтось одягає провладную мантію,знову ведуть нас в глибоку дрімоту,знов закривають надіями рота. Хто позіхає,аж зводить щелепи,знову ми всі йдем з дільниць недотепи,як нам второпать нарешті усім,щоб лоба хрестити не тільки на грім?

…Тихо у будці дрімає Сірко,він вже не бачить,як ходить там хто,очі у нього позичили ті,хто на ці вибори мав на меті втрапити знову у рідний парламент і на обманах складали екзамен. Іспит пройшли майже всі,ще й успішно,хто був правий,той за бортом і лишній,є в депутатів ідеї,програми,а у господарях знову ми з вами. Будуть вони нам всі вірно служити,будуть вони нас за носа водити,будемо мерзнути в хаті без дров і проливати в бою власну кров…

Лиш для Сірка,для бувалого псюри,в будці зіяють старі добрі дзюри,в мисці лежить кусень хліба і кістка,хай йому грець,він не хоче ще їсти. Ситій собаці всміхнулась свобода,тільки не радий наш пес тому плоду,хоче ошийника він від громади,щоб сторожити Верховную раду. Мріє той пес про подружку-дворняжку,про ланцюга із кілечок ковбаски,із вати куфайку на свіжу солому,про будку нову та про службу свідому,ще й про хазяїна,доброго злюку і про нову симпатичную суку…

Спали ми з вами,спали добряче,і знов нас чекає житуха собача. Вірний Сірко,свою будку як треба,здасть квартирантам,для мене й для тебе…