Мирослав Маринович зізнається,що саме жорстокий напад проросійських терористів на проукраїнську ходу в Одесі,який перетворив вулиці цього красивого міста у жахливе побоїще,змушує ще раз замислитись над анатомією зла,аби його розпізнати,не потрапити у лихі тенета.

«Сатана в усьому мавпує Бога,беручи собі за взірець створені Ним форми,проте радикально підміняючи їхню божественну суть. І навіть Святій Трійці протистоїть триєдність визначальних проявів зла: Ненависті,Облуди й Насильства. Жоден із них не буває в однині — вони також «незлиті й нероздільні». По кожному з них можна розпізнати двох інших»,- зазначає автор «Анатомії зла». А відтак пояснює: «Новітньою ілюстрацією цієї триєдності є режим Путіна. Двічі його переможно долав Майдан,але самодержець Росії не бачив у цьому остережного знаку Провидіння. Він сприймав це як приниження,яке треба за будь-яку ціну покарати. Адже якщо альфа-самець допустить,щоб суперник здобув над ним перемогу,він втрачає право на лідерство. Так оселилась у Путіні Ненависть до Майдану й України – чорна,нестримна,люта».

При цьому він констатує,посилаючись на коментар одного фейсбуківця-донеччанина,що «собиратель» фактично реалізує великодержавницьку політику.

«З Ненавистю прийшла Облуда – цинічна й безоглядна. Путінська індустрія брехні приголомшує своєю дикістю і водночас продуманістю. Її вплив шалено руйнівний,її розмах воістину апокаліптичний. Дати рівнозначну відсіч їй неможливо,інакше уподібнишся цій інкарнації Сатани»,– констує Маринович.

А відтак він зазначає,що «до Ненависті й Облуди не забарилось приєднатися Насильство – також з великої літери,бо воно не менш нахабне,зловтішне й демонстративне. Миролюбність суперника воно сприймає за слабкість,пропозицію діалогу – за нагоду «развести их,как котят». Це – насильство,що зведено у принцип і пропонує себе як нова доктрина ХХІ століття. Воно є спадкоємцем усама-бен-ладенівського тероризму,оскільки запозичує в нього головний прийом: вразити уяву,паралізувати її безоглядністю жорстокості».

Запитуючи самого себе,« як може така триєдина мерзота зла полонити народ Толстого,Чехова й Достоєвського»,аналітик відповідає запапитанням,апелюючи до німецького аналогії: « Чи так само,як заполонила була колись народ Геґеля,Ґете й Гайне?»

Мпринович нагадує,що «початок цієї дороги видається цілком невинним,бо люди рідко коли признаються собі,що відверто хочуть зла. Впадаючи у праведний гнів,треба нам бути обачними. Адже він обернеться ненавистю,за якою в наші душі прийдуть облуда й насильство. Вони ж і покінчать із нашою моральною правотою».

А відтак закликає: «Біймося брехні задля тимчасового виграшу чи порятунку. Інакше можна зненавидіти тих,хто нас викриватиме,і помститися йому насильством. Це буде початком нашого кінця.Хай не заворожує нас позірна ефективність насильства. Його супроводжуватимуть ненависть та облуда,які зведуть здобуту перемогу нанівець».

Маринович наголошує,що за останні півроку ми стали свідками неймовірно прискореного шаленства зла: жодна нормальна психіка не спроможна адаптуватися до нього. «Наша біда в тому,що ми з вами не в кінотеатрі й не в ілюзіоні,а в реальних польових умовах Армаґеддону,– резюмує він. – Проте зло падає не стільки від меча правди,скільки від тягаря власних провин. Згадаймо лишень,як на очах враженого світу розсипався Радянський Союз. Майбутнє падіння новітньої «імперії зла» буде таким самим блискавичним,як нинішній його наступ. Небо прискорює події,щоб ми нарешті пізнали його закони».