Майстер з волинського села зробив куполи для десятка церков - Волинь.Правда

Майстер з волинського села зробив куполи для десятка церков

Показати всі

Майстер з волинського села зробив куполи для десятка церков

Нелегке дитинство випало на долю Степана Козака з Дорогиничів Локачинського району. Його малим застала Друга світова війна – снаряди попід хатою летіли.
 
Німці вбили батька,а мати ледве давала раду трьом дітям,з яких він був середульшим. Мусив швидко дорослішати й братися за господарку. Важко працював на різних роботах,а віддушину знайшов,майструючи… куполи для церков,– пише Вісник+К.
 
За богоугодну справу чоловік узявся в радянські атеїстичні часи. Каже,душа боліла,коли бачив безверхі храми.
 
« На первій церкві купол ставив у Коритниці,– згадує дідусь. – Сестра там жила. Якось прийшла і просить: накрий,бо більше нема кому. Треба помогти – пушов. Стали з шваґром,сестриним чоловіком,до роботи. А бляха така,що не увігнеш,груба-груба. Та накрили ми церкву. А коли коснулися робити купола,то все не получалося. І тут мені в сні явився якийсь дядько сивий з борідкою. Я йому об`являю: “Не получається ніяк мені того купола зробити”. Бо аж молотки гнулися. А він мені показує: “Отако вкручуй,прогинай,прогинай – і в тебе все получиться”. Проснувся,надворі ніч,біля мене нікого нема. Встав я відразу і до ранку закінчив того купола. Не повірите,бляха легко погнулася! А якось почув,що в одному із сусідніх сіл горобці в церкві літають. Та так серце стиснулося!.. Пішов сам глянути,чи ж то правда. – Дивлюсь,а в храмі справді горобців повно,ворони крізь дзюри в даху пролітають,там,де куполи,гнізда повили. Як так? – і сьогодні,розповідаючи про побачене,дідусь не в змозі від хвилювання стримати сльози,- не міг не накрити».
 
І стали до чоловіка звертатися з проханням змайструвати куполи на церкву мешканці багатьох волинських сіл. На скількох храмах нині вилискують бані,зроблені руками Степана Дмитровича,він уже й сам не може підрахувати. Каже,не менше десяти. Зокрема й у рідних Дорогиничах. Навіть торік,попри поважний вік (нещодавно відсвяткував своє 84-ліття),погодився виготовити куполи для одного з храмів під Луцьком. Але їх уже встановлював не сам,бо здоров`я не те.
 
Правда,коли заходить мова про вік,дідусь усміхається: «В мене років написано стільки,що й не сказати. Маю до 95-96 літ дожити. І підморгує,наче щось таки справді про своє майбуття знає. Потім переводить розмову на те,як із сім`єю під розстрілом був на другий день війни,як не так давно переніс чотири операції. “Все пережив,і ці нелегкі для України часи переживу”,– впевнено каже. Й додає,що найголовніше в житті – “офірувати” (робити добрі справи,займатися благочинністю). Тоді й вік буде довгий. А тоді показує металеві відерця та солом`яні брилі,які зараз виготовляє. А ще робочі фуражки шиє. Словом,не сидиться дідусеві без діла. Колись міг похвалитися й чобітьми,пошитими власноруч. Ось такий на всі руки майстер».

Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook