Чи вплинуть майбутні вибори до ВР на ефективність управління державою? Своїми міркуваннями з цього приводу ділиться для IA ZIK Юлія Тищенко, керівник програми підтримки демократичних процесів Українського незалежного центру політичних досліджень. Вона висловлюється і про те, яка виборча система доцільна для сучасної України.

Юлія Тищенко попередньо констатує: «Упродовж чверть століття українці потерпають від недобропорядного управління державою та слабкості правових інститутів… На рішення, які приймають в парламенті, нині, як і раніше, продовжує впливати олігархат через підконтрольні ЗМІ, політичні партії та виборчий процес». На її думку, «для того, щоб громадяни могли усвідомлено та обізнано делегувати когось у владу, виборчий процес повинен бути принаймні відкритим для вибору. Закриваючи партійні списки, політики відмовляють громадянам у дієвій участі у формуванні складу Верховної Ради».

Керівник програми підтримки демократичних процесів Українського незалежного центру політичних досліджень зазначає, що «вибори в одномандатних округах завжди персоналізовані. Такий спосіб обрання представників бажаний для багатьох виборців, котрі знають, що в них є «власний» депутат, на якого можна покластися як на комунікатора із центральною виконавчою владою». А відтак відповідає на запитання, що буде, якщо ми зараз вийдемо на систему із 450 одномандатними округами. «Перше, що бачиться із досвіду, і що визнають всі знавці, – тотальний підкуп і боротьба «стінка на стінку», адже перемагає тільки один», – резюмує вона.

Якщо ж говорити про пропорційну систему, то, підкреслює Тищенко,  там «прямий підкуп занадто дорожчає. При п’ятивідсотковому бар’єрі (як зараз) підкупити таку кількість виборців – від 700 тисяч до півтора мільйона осіб – економічно менш вигідно, ніж підкупити менш, як 50-100 тисяч людей в одномандатному окрузі, хоча, безумовно, можливо в різних формах». На її думку, «основний ризик пропорційної системи, нав’язаний нам ще у 1998 році, коли на додаток до одномандатних уперше було запроваджено ще й багатомандатні округи, – це закритість кандидатів». А відтак нагадує, що «партії в Україні так само, як і органи державної влади, є об’єктами олігархічного інтересу. Рівень довіри до політичних партій постійно низький. За даними Київського міжнародного інституту соціології, у червні 2016 року політичним партіям повністю довіряли 0,2% опитаних, скоріше довіряли – 6,1%, зовсім не довіряли – 31,5%».

Констатуючи, що  сьогодні політики воліють відмовчуватися щодо своїх зобов’язань, Тищенко припускає: «Вибори 2019 року пройдуть в дусі закону 2012-2014 року, який в експертному середовищі називають «законом Януковича». Можна не сумніватися, що провідні спікери вітчизняного політикуму обов’язково згадають, що Венеціанська комісія не рекомендує менш, ніж за рік до початку виборчої кампанії, змінювати ключові параметри виборчого права – виборчу систему, склад виборчих комісій і межі виборчих округів».