Хоча тоді,восени 2010-го,нинішній голова Волинської ОДА навряд чи міг
уявити,що йому cамому суджено через три роки опинитися на обласному
владному олімпі. Причому – в найважчий,найскладніший період у державі.
Та він не відрікся від цього титанічного тягаря обов’язків,укотре
пригадавши про визначальний принцип військовика: «Честь маю».

54-річний Григорій Пустовіт,уроджень міста Дубно (а це ж,як і загалом уся Рівненщина,– історична Волинь) упродовж доленосного 2014-го став уже третім очільником Волинської ОДА. До того ж нещодавно він відзначив і 100 днів перебування на цій посаді,й має можливість проаналізувати своє перше 10-ліття в політиці. До речі,такий розвиток свого життєвого сюжету Григорій Олександрович іноді схильний вважати випадковістю. Хоча у цьому,як би сказали його улюблені китайські мудреці (про історію та філософію «Піднебесної» може ґрунтовно говорити годинами),– радше вияв закономірності.

Утім,Пустовіт,торуючи життєвий шлях,завше покладається передовсім на власне «я». І коли завершував навчання в Суворовському училищі,що в нинішній Твері,й ставши офіцером після закінчення Ленінградського вищого загальновійськового командного училища,й служачи у війську,й після звільнення з лав ЗС у 2004-му. При цьому він ніколи й не намагався стати бранцем чужого сценарію,не боячись викликів і персональної відповідальності. «В політику я прийшов випадково,якоюсь мірою,– розповідав він свого часу нашому виданню. Хоча відтак,напевне,після певних сумнівів,констатував: – Політика – це продовження того,чим я цікавився все життя».

І все ж,незважаючи на стрімкий кар’єрний злет,його біографія як політика наразі,як зауважувалося,вміщається в десятиліття. Після звільнення з лав Збройних сил,коли в Україні завирувала Помаранчева революція,Григорій Пустовіт зробив вибір. Пов’язавши свою долю вже як політика з ВО «Батьківщина»,очільник Луцької міської організації Спілки офіцерів України в 2006 році став головою партійної організації в обласному центрі Волині. Відтак,після обрання депутатом за списком цієї політичної структури,25 листопада 2010 року обранці переважною більшістю голосів довіряють Григорієві Олександровичу посаду секретаря Луцької міської ради. І,попри поради,рекомендації,він зуміє вибрати принципову позицію. «Піти в опозицію до міського голови,з точки зору тактики,нам було б вигідно в якійсь мірі. Бо є просте правило – критикувати завжди простіше,– пояснював для «ВП» Пустовіт-секретар Луцької міської ради. – Ми шукаємо кроки один назустріч одному… Ми маємо бажання працювати на користь громади і намагатимемося скористатися тими шансами,які існують».

Ця праця,зважаючи і на здатність скоординувати зусилля депутатського корпусу,і тісну взаємодію (можливо,варто сказати – тандем) із міським головою Миколою Романюком,всупереч всім викликам,була ефективною. Не заважало те,що мер був позапартійним,а секретар міськради представляв «Батьківщину». Григорій Пустовіт,не хворіючи на «зіркову недугу»,спокійно,відповідально виконував свої обов’язки. Він не вдавався до самопіару,показових публічних кроків. Не заступаючи своєю постаттю постать мера,не спекулюючи на суперечностях,секретар Луцької міськради робив усе можливе,аби влада в обласному центрі працювала результативно.

Однак суворі поличні реалії диктували свої неписані правила. Григорій Олександрович,навіть очолюючи міську парторганізацію «Батьківщини»,фактично був у числі «невгодних» навіть для обласного партійного керівництва на чолі з А. Грицюком. Це,очевидно,було зумовлено і тим,що закоханий до самозабуття в самого себе Анатолій Петрович як «десантник» із іншої партії побоювався конкурентів. А можливо,тому,що й сам тодішній головний тимошенківець на Волині тільки грав роль керівника,а де-факто в цій політичній структурі «правив бал» інший чоловік із Києва. Так чи інакше,аби принаймні мінімізувати негативні наслідки від ряду суб’єктивних факторів,керівництво «Батьківщини» доручить саме Григорієві Пустовіту з грудня 2012 року виконувати обов’язки очільника Волинської облорганізації. А з 10 травня 2013 року під час звітно-виборчої конференції його буде обрано головою Волинської обласної організації ВО «Батьківщина».

Однак головні суворі випробування для Григорія Олександровича,як і для кожного українця,хто свій патріотизм доводить не гучними словами,а промовистими діями,були попереду. Саме на його плечі у найвідповідальніший період,коли Волинь уже попрощається з першими героями Небесної Сотні,ляже тягар керування областю. Інтелектуал Пустовіт,маючи за плечима багатющий досвід військовика,засвоївши «уроки» праці у Луцькій міській раді,зумів уже буквально впродовж перших днів довести,що виконувач обов’язків Президента України Олександр Турчинов не помилився із цим призначенням. До того ж новий голова ОДА навіть за цих надскладних обставин,повернувши область до стану керованості та прогнозованості,залишився вірним собі. Його принциповість,дисциплінованість,обов’язковість,виваженість,непохитна непоказова рішучість далися взнаки та оцінилися значною більшістю волинян.

Звичайно,на початковому етапі не тільки в ЗМІ намагалися вдатися до порівняльних характеристик. Адже ще не так давно на обласному владному олімпі перебував Борис Клімчук,найепатажніший з усіх волинських губернаторів,досвідчений та успішний керівник. Та й стиль поведінки нинішнього голови ОДА зовсім інакший,ніж у попередника,який,цитуючи Володимира Висоцького,мав можливість сам формувати владну команду.

Григорій Олександрович,прийшовши на цю посаду за екстремальних умов,мусив забути про будь-яку персональну саморекламу і,ніби залишаючись у тіні,міцно тримати владне кермо. Довелося,зважаючи на те,що результати останньої в часі української революції майже «приватизували» декілька структур,виявити й неабиякий дипломатичний хист,аби і дещо «спустити пару»,і,зважаючи на побажання громади,домогтися призначення на відповідальні посади хоча б частини людей,які спроможні забезпечити принаймні задовільний результат.

Зізнаючись в інтерв’ю для «Волинської правди»,що дуже обережно підходить до поняття «люстрація»,голова Волинської обласної державної адміністрації Григорій Пустовіт,наголошував: «Ми повинні знати,хто її проводить,адже не має бути симпатій-антипатій. Суб’єктивний чинник не повинен впливати на цей процес. Люстрація не може перерости у банальне зведення рахунків. Я за те,щоб люди,які є чиновниками,були відкриті». Та все ж мусив зважити на реалії,дозволивши кільком новопосталим громадським структурам (це вже інше питання,хто їх уповноважував,яке вони мали моральне,юридичне право вершити «праведний суд») втрутитися в процес відбору кандидатів у владу. Хоч,будьмо відверті,іноді дії щодо тих чи інших потенційних посадовців нагадували і про замовні традиції,наслідки «підкилимових ігор». Тому у число заступників потрапили й ті,кому важко працювати на належному рівні. Та й,за великим рахунком,це на перших порах неможливо – вони прийшли на такі посади (фактично у владну систему) вперше.

Зважаючи на об’єктивні та суб’єктивні фактори,волинський губернатор просто не має часу на розслаблення. Розпочинаючи робочий день набагато раніше від регламентованої 8.00,він завершує далеко за північ. Іншого не дано – такого щільного,напруженого графіка вимагає сучасна ситуація в державі загалом і в області зокрема. Завжди підтягнутий,обов’язковий,Григорій Пустовіт наче задає тон і для інших працівників ОДА. До «планірок» завше ретельно готується,не вдаючись до непродуманих імпровізацій,намагаючись дослухатися до кожної раціональної пропозиції. Взагалі,його діяльність – це й наслідок обізнаності з ситуацією,сили волі,прагнення максимально спрацювати так,аби скоординувати зусилля на позитивний результат. Будучи принциповим у відстоювання своїх позицій,він і під час прийому громадян,і під час спілкування з депутати,керівниками органів влади різного рівня завше демонструє виваженість і толерантність.

Можна в доброму розумінні подивуватися,як за такий порівняно короткий термін голова Волинської ОДА зумів побувати й у віддалених від обласного центру районах,на багатьох підприємствах,зустрітися в трудових колективах. І при цьому Григорій Пустовіт зумів уникнути скандалів,незважаючи на «заготовки». Він наполегливо,невтомно працює,не демонструючи амбіцій. Чого,до речі,не скажеш про тих,хто сидить у «волинському білому домі» поверхом вище. «Гуляє» думка,що керівництво обласної ради не проти «підім’яти» губернатора. Хоча важко однозначно сказати,наскільки відповідають дійсності ці чутки. Та наяву той факт,що не завжди вдається чинному голові ОДА та керівництву Волинської облради узгоджувати позиції. На відміну,до речі,від реалій,які в основному складалися у стосунках між ОДА та облрадою впродовж 2010 – 2013 років. Тоді вдавалося «проводити» всі нагальні питання. Але це відбувалося завдяки належній підготовці тодішнього керівництва ради до сесій,чого поки що не можна сказати про теперішнє.

Звичайно,Пустовіту не доводиться нарікати,начебто не вистачає тих,хто не проти «вставити палки в колеса». Пригадаймо казус у Турійську,так оперативно повідомлений місцевим телебаченням. Поряд із головою ОДА раптово появився чоловік,чиє ім’я – в «букеті» загальноукраїнських скандалів. Хоча,виявляється,якщо вірити людям із оточення губернатора,Григорій Пустовіт і не збирався зустрічатися з колишнім керівником Західної регіональної та Волинської митниць. Той начебто сам «випадково» опинився на об’єкті,який відвідував губернатор. Можливо,це зумовлено намаганням депутата облради Романа Микитюка засвідчити намір повернутися у владу,для чого екс-митник вже зараз начебто активно працює з деякими перефарбованими політиками вчорашнього дня. Зрештою,так було майже завше: кому війна,а кому – мати рідна.

Однак не за тими «пастками»,які розставляють «друзі»,судять про результат праці голови Волинської ОДА. Як говорив для «Волинської правди» Луцький міський голова Микола Романюк,який свого часу теж скуштував губернаторського хліба,«Григорій Олександрович – найоптимальніша фігура… Якби мені запропонували визначитися,хто найдостойніший,то,безумовно,вибрав саме його.Я відверто сказав: можу поручитися за цю людину – Г. Пустовіт дійсно буде працювати на благо нашої області». А відтак уточнював,що «зараз керівникові ОДА,хто б не був призначений на цю посаду,надзвичайно непросто. Та й взагалі,скажу вам,важчої,складнішої посади,як голова обласної державної адміністрації,немає. На жаль,і від цього ми нікуди не дінемося,ця посада (і за нинішньої владної системи) більш політична,ніж господарська».

Роздумуючи про нинішнього волинського губернатора,не можна оминути й побутового фактора. Виявляється,він разом із дружиною та вже дорослою донькою проживає в скромному помешканні,що зовсім не властиво будь-яким іншим керівникам високого рівня. Адже ж зазвичай кожен,перемігши в боротьбі за владне крісло,перше,що відтак робив,– отримував земельну ділянку та терміново розпочинав будівельні роботи. Тому й направду дивно,чому це неписане правило проігнорував Пустовіт. Адже тоді можна говорити про дилему: або нинішній голова ОДА не спроможний забезпечити для себе комфортні умови (умовно – створити «персональний рай»),або він просто не схожий на попередників і залишається ідеалістом,людиною моральною та дещо наївною. Однак відповідь,очевидно,простіша: Пустовіт – чесна людина. І поняття честь для нього – визначальне.

Поза сумнівом,Григорієві Олександровичу не доводиться нарікати й на відсутність тих,хто вправляється в критиканстві,кого дратує кожен його успіх. З цього приводу,наче запрограмувавши свою долю,він із посмішкою розповідав нашому виданню ще 8 лютого 2013-го: «Спокійно ставлюся до критики. Нещодавно прочитав Марка Твена «Як мене обирали губернатором» і сказав: «От Марку Твену було складніше! Його звинуватили в багатьох гріхах,а мене – тільки в частині».

Після перемоги Петра Порошенка на президентських виборах чинного голову Волинської ОДА очікує або звільнення з цієї посади,або перепризначення. Зрештою,він сам,ще на початку каденції,не плекав ілюзій,відверто заявляючи про тимчасовість перебування у нинішньому статусі. За це крісло Григорій Пустовіт ніколи не тримався. Хоча виявився,як рідко кому таланило,на своєму місці.

«ВП» писала,що незабаром відбудеться зміна губернатора і називала кандидатуру,яка отримала «добро». Правда,днями начебто знову внесено корективи – й іншій людині «світить» посада вже четвертого у 2014-му голови Волинської ОДА. Тож хотілося б встигнути подякувати теперішньому губернатору й побажати Григорієві Олександровичу за будь-якої ситуації і надалі мати можливість ефективно працювати на благо волинянин і Волині. До того ж,будьмо відвертими,у нього це виходить досить і досить непогано. І,безумовно,виходитиме надалі.

Адже Григорій Пустовіт,ставши головою обласної державної адміністрації,як зазначив сам для «Волинської правди»,не сумнівався в європейському майбутньому України,в тому,що ми гідно пройдемо цей тернистий проміжок нашого історичного шляху й спільно збудуємо таку Україну,про яку мріяли наші діди-прадіди». А відтак,знаючи про суворі виклики,радив краянам (як і собі) «набратися терпіння пережити цей складний період для держави. Набратися мудрості,відповідальності,щоб уникнути помилок».