Пише Педро,або Хан-Саган,з Володимира,Волинський пан,той,що вірно партії служив і на службі трохи “збронзовів”. Був колись я першим в комсомолі (так уже розпорядилась доля),потім дошки я пиляв із дуба,але то була робота груба,чи то пак,були там грубі гроші,заробив не тільки на колоші,а й костюмчик,шляпу і краватку,заслужив нове авто і хатку,ще й нову,молодшую дружину,і,можливо,не одну нову дитину…Всі нажиті дітки від коханок чи від зовсім юних ще панянок прошу не сприймати усерйоз,бо то трапився нічний курйоз…

Хлопець був я в молодості бравий,все звикав хапати на халяву,бо така в нас партія єдина,полюбила мене,наче сина. Все давала наче дівка гожа,став я в місті наче той вельможа,п’ять каденцій вже сидю у кріслі і такі мені приходять мислі: був партєйним – мав честь,совість,розум,а тепер хоч утікай у лози,бо змінив червоний партквиток вже на інших партійок п’яток. Був солдатом в партії у Юлі – показав їй свого часу дулю,із трьох пальців вмів скрутити й дати всім об’єднаним соцдемократам,полюбив і зрадив дуже кріпко партію Сірожика Тигипка. Всіх партійних босів Хан-Саган вміло кинув в люстраційний чан,а тепер,прошу Вас як Царя,щоб мене Ви не картали зря. Бо уже приходили правсєки й нагадали час той недалекий,коли тіло Хана-гер-Сагана потягнуть до мусорного чана. Я в люстрації людина ще нова,в мене хвора,може,голова,як я зможу керувати містом з черепом без будь якого змісту?

Прошу Вас за мене заступитись,дайте старим кадрам добре жити,ми ж номенклатура виборова і підемо вибиратись знову. Можу Вам я черкануть заяву і вступити в партію уявну,або в блок,об’єднання чи спілку,буду пити в Вашу честь горілку,піднімати гарні тости в свято,діяти по-совісті,без блату. Хан Саганський може цінувати руку,що уміє годувати. А мене прогодувати можна,я вже й не така вельможа,щоб багато й сито їсти страв,я доволі вже всього накрав…Маю пузо і «Пузату хату»,сина-князя й дрібку депутатів,що за мене стануть всі горою,поведу,як Хан,хлопців до бою. Бо,повірте,звик я воювати в княжім місті за приватний статок,бо сорочка ближче нам до тіла,коли витворяєм шкурне діло. Хтось земельки хоче в древнім граді? Як не дати? – Хай заплатять дяді! Бо той дядя є хазяїн міста,він з «партійного» ще того тіста,він є честь і совість від епохи,що як липку,оббирала всіх потрохи…

В мене руки,о,мій царю,вельми чисті,«відмивав» я їх грошима міста,скільки впер я гривень у бульвар! То солідний і смачний навар. А за п’ять моїх ясних каденцій випив я міський бюджет до денця,вмію я по-ханськи править градом і сидіти в теплім кріслі власним задом.

Гарантую Вам прийом почесний,навіть взимку облаштую весни,маю досвід: втікача-гаранта я приймав у ролі ад’ютанта. Шеф пишався мною,ще й відзнаку обіцяв вчепить на мою…с*аку. Я служить не можу без банкету,та,однак,люблю дзвінку монету,розкіш,баб і золоту карету. Шкода,що цей трон не можна сину передати в спадок,як машину,хай би правив містом князь-вельможа,в нього пика для престолу гожа…

Я на всякий випадок літопис власного діяння в міський офіс переніс з домашнього архіву – тут у мене в схованці всі «ксіви». Всі партійні корочки з печаттю,грамоти,дипломи пишні й знатні,хай усі храняться аж до Суду,– врем’я здатні повернути люде! Старі друзі можуть нас гукнути,перед ними я готов прогнутись,хоч уже й соображаю туго,все ж приготував навіть…кольчугу. Раптом Володимир – князь одвічний на коні примчить до мене лічно,чи Адам червоно-любешівський візьме владу симонопетрівську? Треба мати у запасі все,так дивись,від суду й пронесе!

Вибачайте,Царю,за правопис бо,у мене вельми теплий офіс,крісло,спинка майже відкидна,клонить мене бідного до сна. Я вже добре й смачно пообідав,вислухав в прийомний день всі біди,дав вказівки клеркам – вірним смердам,встиг усі питання перетерти. Іншим разом напишу чіткіше,більш проникливо,чемніше і гарніше. Ну,а зараз,ледве,батьку,дишу,бо об’ївся із м’ясцем кулішу. Може,й правильно казати – кулішу,все одно я ледве тут пишу. Огортає мене сон солодкий і зліпаються повіки як від водки,бо чого б не випить козаку з друзями по повнім гранчаку?

Може й ви потягнете стакан?

Із шанобою Царю – Ваш Хан-Саган».