Роками на свято Водохреща доводиться спостерігати, як українці, незважаючи на температуру повітря й води, масово влаштовують пірнання й купання у водоймах, вірячи, що в такий спосіб можна «змити з себе всі гріхи». Утім все частіше говорять про те, що така традиція – просто данина моді, що вона аж ніяк не притаманна українцям. Про це пише ІА Волинські Новини.

Цьогоріч міф про змивання гріхів у крижаній купелі розвіяли й у ПЦУ.

«Усі церковні таїнства, обряди встановлено як засіб наближення людини до Бога. Вода, яку освячено особливим чином на Богоявлення, є благодатною поміччю для тих, хто використовує її з вірою, покаянням, бажанням спасти свою душу, – пояснює голова інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії Православної Церкви України протоієрей Віталій Собко. – Саме це важливо, а не спосіб використання води. Хто не усвідомлює цього, хто бере участь в свяченні з якоюсь іншою метою, марновірно, може навіть нашкодити собі».

«Український народ живе культурологічно й етнологічно, але якщо він церковний народ, то має жити теологічно. І до кожного свята, до кожного богослужіння має підходити з позиції теології, – вважає прессекретар Луцького екзархату УГКЦ митрофорний протоієрей Роман Бегей. – І, наприклад, якщо Хрещення у нас залишилося як таїнство, сакраменталія, що змиває первородний гріх і засвідчує, що ми через хрещення стаємо вписані у Заповіт Божий, є Його наслідниками, то це є справа духовна, яка пов’язана з життям душі. А воду ми освячуємо для оздоровлення душевного й тілесного, коли ми її з вірою черпаємо і приймаємо. Тобто в першу чергу має бути віра.

Від того, купалася людина чи ні, не залежить, освятиться вона чи не освятиться, чи змиється з неї щось, окрім бруду, бо це не має нічого спільного з душею. Церква має свою тисячолітню історію в Україні, традиції, сформоване вчення. І треба слухати голос Церкви, а не голос етносу. А Церква вчить і про значення свята, і про значення води, і про її користь».