Луцькі журналісти та депутати проінспектували виробництво на автозаводі «Богдан». Робоча поїздка відбулася 23 квітня.

Ідея Дня депутата на луцькому «Богдані» виникла ще місяць тому. Саме тоді на сесію міськради прийшли обурені працівники автозаводу. Люди протестували проти придбання «беушних» швейцарських тролейбусів, наполягали на купівлі їхньої продукції, а також – спробували розвіяти слова про бракованих  «рогатих» та ще й з російськими комплектуючими. Тоді ж і виникла пропозиція «контролівця» Павла Данильчука поїхати на виробництво та розібратися у всьому на місці.

Зрештою, таку ініціативу таки вдалось втілити 23 квітня. Щоправда, День депутата став таким собі Днем журналіста, адже кількість медійників переважала чисельність обранців громади ледве не вдвічі. Та й то левова частина депутатів міськради представляла опозиційні фракції. Владці ж заледве «нашкребли» на дійство трійко депутатів, та і то напевно ради галочки. Імовірно, таким чином теперішні керівники міста хотіли показати, що як би не били всі себе в груди і пробували щось змінити, а рішення про придбання швейцарських тролейбусів вже прийнято.

Сама ж екскурсія розпочалася зі знайомства з керівником підприємства Дмитром Писаним. Цікаво, що першими ставити питання йому взялися не медійники, а саме депутати. Чи не найгостріше під час дискусії постало питання про закупівлю деталей в Російській Федерації. Директор автозаводу зізнався, що на 2014 рік у підприємства була низка контрактів з російськими поставниками, однак автозавод відразу почав працювати над альтернативними угодами. У 2017 році  луцький «Богдан» повністю перестав імпортувати комплектувальні з Росії.

«Всі зусилля ми докладаємо, аби повністю перейти на українську комплектацію. Але ви розумієте, що в склад тролейбусу входить 5-6 тисяч номенклатурних одиниць. З точки зору техніки, це дуже високотехнологічна продукція», – зізнався Дмитро Писаний.

Згодом присутні пішли в цех № 1 зварювального виробництва. Там товариство оглянуло процес «народження» тролейбусів та автобусів, на кузови яких дають десятирічну гарантію. Чи не найретельніше своїх тезок оглядав депутат Богдан Богонос. Дехто з обранців громади встиг зробити селфі у новеньких автобусах.

Очільник підприємства Дмитро Писаний бідкався, що цехи заводу завантажені лише на 10 % . Загалом в рік підприємство випускає до 200 транспортних засобів, хоча може випустити в 10 раз більше. На автозаводі працює 650 працівників. Щороку підприємство сплачує близько 80 мільйонів податків в бюджети різних рівнів, однак так і не може поставляти свою продукцію в рідне місто.

«Відбувається не зовсім коректна конкуренція на ринку тролейбусів і автобусів. Це питання для компетентних органів – подивитись, які і звідки ціни. І, напевно, незацікавленість місцевої влади купувати українське. Я навіть не говорю про «Богдан», я говорю про всіх українських виробників», – зізнався директор заводу.

На запитання про вартість своєї продукції Дмитро Писаний конкретно відповідати не захотів. Він аргументував це тим, що називати ціну можна коли є конкретне замовлення. В іншому разі, на думку Писаного, його потім «ловитимуть на цифрах і ціні».

Зрештою, явного зиску, окрім уваги громади, депутатський виїзд не мав. Всі розуміють, що майже із стовідсотковою долею вірогідністю місто таки отримає саме «беушні» тролейбуси, а не рідні новенькі «Богдани». Один з присутніх на Дні депутата обранець громади підтвердив і так відому фаховим людям тезу. Як би не хотілося, але з огляду на вартість луцьких «рогатих», в цьому році місто змогло б придбати максимум один тролейбус. «В іншому випадку нам доведеться позакривати фінансування всіх програм», – зізнався депутат.

Тож лучанам залишається надіятися на те, що у недалекому майбутньому керівництво міста і автозаводу таки знайде компроміс, аби луцькі «траліки» їздили по своєму місту. Обидві сторони, принаймні зараз, висловили свою зацікавленість у знайденні такого компромісу. А поки хтось шукає спільну позицію і кошти, потрібно звернути прискіпиливу увагу на купівлю імпортних «рогатих»: чи не здійснюватиметься вона бува через якусь посередницьку фірму-прокладку, та чи враховані у вартість тролейбусів їх доставка та обслуговування.

Напевно, дуже важливо, аби господарське питання не перейшло в політичну площину. Програють з цього пересічні лучани.

Андрій МОШКУН