У центрі Луцька відбулося відспівування Романа Луцюка у верхньому храмі Свято-Троїцького кафедрального собору,а також громадянська панахида на Театральному майдані.
Вшанувати пам’ять полеглого бійця зібралися сотні небайдужих містян,побратими Романа Луцюка,представники міської та обласної влади,духовенство.
Варто зазначити,що загиблий був вихідцем із Горохівщини,а саме села Шклинь. Під час бойових дій на Сході держави поповнював ряди добровольців у складі другої штурмової роти батальйону «Айдар». У листопаді 2014 року Роман Луцюк був важко поранений у боях в місті Щастя на Луганщині. Це було його уже друге поранення,і на жаль,фатальне.
Він два місяці знаходився у реанімаційному відділенні Київського військового госпіталю,витримав шість операцій. Аби врятувати життя волинянина,Романа відправили на лікування у штат Конектикут,де лікарі провели йому чимало операцій із відновлення окремих внутрішніх органів,зокрема,шлунку. Однак через важке поранення із пошкодженням всіх внутрішніх органів черевної порожнини американські хірурги не змогли подолати наслідки бактеріальної інфекції. Тож,проведені заходи так і не посприяли одужанню українця. У ніч із 20 на 21 березня волинянин помер. 25 серпня цього року Роман Луцюк разом із родиною міг відзначити 40-річний ювілей.
Прощання із волинянином відбулися 23 та 24 березня у м. Нью-Хейвен,де лікували Романа Луцюка. У жалобному заході взяли участь представники Апарату військового аташе при Посольстві України в США,місцевої української діаспори,волонтерів,конгресменів штату Коннектикут.
Тіло Романа перевезли на українську землю літаком 25 березня. Того ж дня,на Майдані Незалежності у столиці відбулася церемонія прощання за участі громадських діячів України,представників ЗСУ та Почесної варти ЗС України. Вночі тіло Героя доставили у рідне село Шклинь,а потому у Луцьк.
Духовенство відспівало померлого воїна,а Митрополит Луцький і Волинський Михаїл зазначив,що через гнів і кровожерність нашго північного сусіда,ми продовжуємо втрачати найкращих наших синів,а відтак,закликав вічно берегти пам`ять про загиблих земляків і не забувати про їхні подвиги.
“Якось так трапилося,ми довгий час мирно й спокійно трудилися і здавалося,що хвиля війни минає. Але сьогодні дзвін церков зібрав нас сюди провести Героя в останню дорогу. Знов цей триклятий москаль забрав у нас ще одного славного сина України. Кровожерність північного сусіда,тих нецивілізованих кочівників,приносить біль сьогодні нашій Україні. Бо якщо назвати їх братами – то чому війна,якщо назвати сусідами — то чому неприязнь,якщо назвати родиною — то чому сварка?! Значить не брати,не родичі і погані сусіди. Не ми до них — вони до нас прийшли війною. Але Божа правда все одно переможе… Вони чинять як диявол: робить і каже,що не він. Вбивають наших братів,синів,нищать нашу землю і кажуть: то не ми…”,- наголосив Митрополит.
“Проводжаючи воїна,маємо сказати багато добрих слів про нього,який хороший був чоловік. І стануть питання: чому хороші,чому найкращі ідуть від нас? Я думаю,щоби перед Богом свідчити про ту правду,яка є на землі,там,на небесах. Там,де не замаскуєшся,не обманиш,де є Божа правда і лише праведні можуть пристати перед Богом і говорити правду і не лицемірну,і їм Господь буде вірити. Тому і кращих вибирає…”,- підкреслив Михаїл.
Церемонія прощання із Романом Луцюком продовжилася на Театральному майдані міста. Зі словом скорботи та співчуття виступили регіональний представник Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО у Волинській області Андрій Омельчук та голова спілки воїнів АТО на Волині Олег Твердохліб. Вони зазначили,що полеглий Роман Луцюк був надзвичайно скромним,але водночас відважним і чуйним чоловіком,тож пам`ять про нього має бути вічною.
Насамкінець,процесія рушила до міського кладовища у селі Гаразджа,де на Алеї почесних поховань востаннє порощаються із Романом Луцюком.
Варто додати,що в понеділок,28 березня,у Луцьку відбудеться панахида та відспівування загиблого волинянина Олега Горкавчука,котрий поліг в районі села Піски на Донеччині. Тож,26 та 28 березня у місті оголошено Дні жалоби.