Сьогодні, 16 травня, студенти філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки показали любов до Луцька та любов у Луцьку. Вони перевтілилися в акторів, де кожен розповідав про свою історію кохання до міста: хтось показав це танцями, хтось – піснями.

Студенти розпочали з історії Луцька. Зауважили, що вперше місто згадується в Іпатіївському літописі, датованому 1085 роком. Актори зіграли братів Вітовта та Ягайла і показали їхню суперечку щодо правління Луцьком. Вітовт знищив корону, а дорогоцінні камені розлетілися містом. Крамничку прикрас з різних каменів мав єврей Мусій.

Любов – це те, що є в кожному з нас. Любов – це місто, яке за короткий термін стало рідним, адже в ньому відбуваються найважливіші моменти життя. Для багатьох таким містом став Луцьк: там ми закохуємось, переживаємо злети та падіння та живемо по-справжньому. Гарячу любов втілили студенти у запальній румбі.

Та окрім життя та любові до Луцька також, на жаль, приходить смерть. Вона вже забрала чимало великих людей, якими ми захоплювалися і яких любили. Це – письменники Юрій Покальчук, Петро Мах, Василь Гей, Іван Корсак, митці Олександр Валента, Олександр Байдуков, Микола Кумановський та співак і композитор В’ячеслав Хурсенко. Його «Соколята» буде наспівувати кожен.

«Ці люди ніколи не будуть самотніми. Їх пам’ятатиме не одне покоління українців», – кажуть актори. Вуличні музиканти зіграли та заспівали пісню Кузьми Скрябіна «Люди як кораблі» польською мовою.

У Луцьк закохуються з першого погляду та на все життя. У когось любов жартівлива, у когось – надто серйозна, у когось – несподівана. Багато хто вдячний цьому місту і буде жити і розвиватися тут надалі.

Вкінці слово взяв декан факультету філології та журналістики Юрій Громик та подякував за таку чуттєву виставу.