Аналізуючи книгу віршів «Про дерева і левітацію», яка побачила світ цього року, Ігор Ольшевський передовсім зауважує: «Для людей, які уважно відстежують український літературний процес, запитання, хто такий Олександр Клименко, може видатися щонайменше дивним – адже це людина відома і, як нині модно говорити, розкручена у літературно-мистецьких колах. Хороший резонанс в Україні мали свого часу його книга прози «Супрафон», романи «Коростишівський Платонов» та «Прихована фортеця», збірка есеїв та інтерв’ю «Від не-початку до не-кінця». Твори письменника перекладалися російською, білоруською, польською та чеською мовами (зокрема в Чехії вийшла збірка його новел «Найкращі дні»). Доробок митця відзначено Міжнародними літературними преміями імені Миколи Гоголя та Григорія Сковороди, літературно-мистецькими преміями імені Пантелеймона Куліша й Агатангела Кримського. Активно працює Олександр Клименко і як музикант, програміст та дизайнер».
 
Воднодчас, підкреслює рецензент, « уявлення про різнобічні таланти цього митця буде неповним, якщо не згадати про ще одну грань його творчості – поетичну. Зі збірки верлібрів «Про дерева і левітацію», що побачила світ цьогоріч у видавництві «Дискурсус» (с. Брустури Івано-Франківської обл.), можна скласти досить яскраве уявлення про цю грань».
 
Ігор Ольшевський глибоко аналізує нову книгу О. Клименка, розкриваючи унікальність таланту побратима по слову. А наостанок, звертаючи увагу на герметизм поезії Олександра, резюмує: «Проте не варто уявляти його таким собі мізантропом, відлюдькуватим диваком, який живе тільки у власному вигаданому світі. Тим, хто бачив публічні виступи О. Клименка (і як письменника, і як музиканта), тим, хто буває на презентаціях книг митця, завжди впадає у вічі його щира, товариська вдача, дотепність, вміння тримати невимушений контакт із глядачем чи слухачем. Зустрічі з Олександром Клименком ніколи не перетворюються в нудний монолог, а завжди є жвавим діалогом (чи радше полілогом) з аудиторією. А ще як візьме до рук баян…».