Про це у соцмережі пише Оксана Рижкова:
«Болото переслідує мене усюди. Щоранку я зустрічаюсь з ним о 8.15,коли веду двох дітей у садок. У супер модний новий садок,до якого,не влізши по кісточки у Болото,не доберешся. Єхидно тішить душу (ай-ай і но-но),що не тільки нам пішоходам таке щастя,а й круті лексуси-тойоти,які привозять діток у цей же садок,цього щастя не оминають і купають свої чорні колеса і модні диски у відбірному Болоті 55-го мікрорайону.
Далі Болото робиться трішечки підступнішим,бо доводиться долати практично смугу перешкод до зупинки чи навіть до найближчого асфальту.
Маленький перепочинок настає в автобусі,і то ненадовго,оскільки інші пасажири мають своє Болото на взутті,яке чомусь саме у години пік в громадському транспорті настирно прагне опинитись на моїх чобітках і познайомитись з Болотом з мого району.
Вийшовши з маршрутки,вже з усмішкою зустрічаю ще одне Болото,яке благородно супроводжує мене майже до порогу роботи. Будівельники на Яровиці вважають за потрібне долучитись до такої визначної історії Луцького Болота.
Луцьке Болото вимогливе – щодня воно поглинає пачку вологих серветок,а ввечері вимагає,щоб його ретельніше змили,щоб завтра вранці почати нову весняно-болотяну історію».
 

Про Болото.Болото переслідує мене усюди. Щоранку я зустрічаюсь з ним о 8.15,коли веду двох дітей у садок. У супер модн…
Опубликовано Oksana Ryzhkova 1 марта 2016 г.