Членів Товариства не об’єднують жодні родинні,комерційні чи політичні стосунки. Єдиною підставою для їх зустрічей є визнання своєї безсилості перед хворобою – алкоголізмом,та об’єднання зусиль для боротьби із залежністю.
 
«Громадське.Волинь» розпочинає серію сюжетів про шлях до видужання членів товариства. Героїня першого випуску розповідає,що визнавати свою залежність для неї було дуже важко: «Я не думала,що я буду алкоголіком. І визнавати як жінці те,що я алкоголік – дуже важко для мене було. Хоча вже всі говорили навколо,що я алкоголік: і моя донька говорила,і в сім’ї моїй всі говорили,і брат. Всі з цим боролися,крім мене».
 
Жінка зізнається,що часом її залежність доходила до того,що вона кілька днів не з’являлася вдома: «Я вже останнім часом пила так,що йшла з дому. Просто йшла з дому,і все,і повералася через дві-три доби,бо на четверту мене вже шукали».
 
Її видужання почалося з визнання своєї залежності на зустрічі Анонімних Алкоголіків: «Я визнала себе алкоголіком,і коли я це сказала,мене постукали по плечу і сказали : «Як класно». Це була моя перемога над собою. І з того часу в мене почалося видужання. Маю на сьогодні душевний спокій,маю повагу від людей,і внучку маю». На сьогодні героїня твереза майже 10 років.