Згадуючи про скандальний заклик від ПЕН-центру Словенії «просити Росію врегулювати український конфлікт»,Оксана Забужко розглядає його «в пакеті» з іншими численними сьогоднішніми актами пропутінського тиску на Україну з «західного фронту». Вона констатує: «Попри очевидний провал сценарію «поділу України»,Кремль зовсім не збирається капітулювати,і «проект Новоросія»,наразі зірваний ціною непомірних жертв і страждань українського народу,всього лиш тимчасово «відкладається»,до кращих для Кремля часів».

Відтак Оксана Забужко нагадує,що « ні для кого з нас уже не секрет (це років 4-5 тому ще можна було сумніватися!),що «проект Новоросія» цілеспрямовано підготовлявся Росією насамперед через програмову,багаторічну,послідовно здійснювану «деукраїнізацію» т.зв. «Юговостока». Уродженка Луцька також висловлює пропозицію висунути на здобуття Нобелівської премії жителя Донбасу Василя Голобродька – «по-шевченківському «архетипально» національного Поета». На її думку,«додатковий плюс тут у тому,що кращої кандидатури від України нині взагалі годі шукати – у Голобородька,крім любимої Нобелівським Комітетом дисидентської біографії «ідеаліста в пейзажі століття»,є поетичні книжки в якісних перекладах на європейські мови,є міжнародні відзнаки,а значить,уперше за роки нашої незалежности Шведська Академія отримала б не просто «нове ім`я в списку»,як то було з раніше номінованими Ліною Костенко та Борисом Олійником,– а таки реального кандидата для серйозного вивчення (і напевно,зраділа б його внутрішній спорідненості з Транстрьомером!). А Україна,своєю чергою,відкрила б,яким дивовижним поетичним голосом,за всі свої німі муки,обдарував її Донбас – цей трагічний український «Гулаг-лайт» (вічно зяюча,всім нам на пам`ятку,«непромита-знеславлена» рана сталінської індустріалізації!),що з ним його Поет так символічно розділив його долю».

Оксана Забужно звертає увагу на необхідність «визволення свідомости українського суспільства від вживлюваних у неї за роки інформаційної окупації,як чіпи,чужих міфів – і наскрізь сфальшованих уявлень про себе самих. Саме за цю – найвитонченішу і найнепомітнішу – форму поневолення (за Мілошем,«поневолений розум»!) Україна й змушена нині розплачуватися такою страшною ціною. Бо коли у висліді багатолітньої повзучої “інформвійни за Новоросію” уже ні донбаський журналіст,ні галицька поетка не асоціюють Луганська з Василем Голобородьком,це означає,що в міста (і цілого реґіону) украдено «культурний паспорт»,перетворено на «нічийну землю». І тоді вже обстоювати “паспортну приналежність” такої землі залишається тільки фізично – людською масою,живою плоттю і кров`ю».

Письменниця вважає,що « ту багатолітню «повзучу» інформвійну,яка передувала нинішній воєнній агресії,Україна програла путінській імперії «за неявкою»,попросту вчасно її не розгледівши,– і в тому безперечно є вина інтелектуальної верстви,нас усіх. Нині,коли українці,в т.ч. й призначені на «віддання в Новоросію»,вкотре в історії героїчно довели свою готовність ставати в обороні свободи й незалежности своєї країни «живим щитом»,прямий обов`язок інтелектуальних середовищ – так само об`єднатися,для повернення країні її потрощеної й закаламученої самосвідомости,без чого жодна військова чи політична перемога ніколи не буде остаточною».
На думку Оксани Забужко,«ініцювавши висунення Василя Голобородька на Нобелівську премію з літератури 2015 року,Український ПЕН-Центр міг би стати каталізатором цього процесу. Зрештою,як відомо,дорога в тисячу літ починається з першого кроку».
«ВП» нагадує,що Василь Іванович Голобородько (*7 квітня 1945,Адріанопіль Перевальський район Луганська область) – український письменник. Член Національної спілки письменників України,АУП. Автор багатьох поетичних збірок,лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка,премій імені В. Симоненка та М. Трублаїні.

Окремі твори поета перекладено на польську,французьку,німецьку,англійську,румунську,хорватську,сербську,португальську,іспанську,естонську,латвійську,литовську,шведську,російську мови. Переклади репрезентують творчість поета у зарубіжних антологіях та часописах. Окремими виданнями вірші у перекладах іноземними мовами з`являлися: португальською у Бразилії 1991 року,англійською у Канаді 1991 року,польською у Польщі 1995 року.