ДАНИЛЮК Валентин Петрович – скульптор і графік,член Національної спілки художників України,учасник всеукраїнських мистецьких виставок. Персональних – у Ковелі (2002,2006). Автор робіт,вирізьблених на дереві,акварелей. Для творчого стилю характерні реалістично-де­коративний нахил із використанням народних гуцульських елементів,прозо­рість та свобода в акварелях.
Народився 14 грудня 1938 року у селі Секунь Старовижівського району Волинської області.
Його творчий шлях почався у Львівському інституті декоративного і прикладного мистецтва на відділі художньої кераміки. В цей час там викладали І. Севера,В. Ткаченко,А. Монастирський. Далі — робота у рівненському художньо-виробничому комбінаті,з 1970-го року — Івано-Франківськ.
Творча доля навернула його тут до монументально-декоративного мистецтва,а саме – чеканки. У часи тотальної індустріалізації й будівництва,цей жанр набув великої популярності. Одна з перших творчих робіт художника – декоративний пласт «Аркан» (1971 р.,карбування на міді),був закуплений Міністерством культури з республіканської виставки.
Незважаючи на загальні негативні тенденції «періоду застою»,Івано-Франківське,Львівське середовище було надто творчо самодостатнім,щоб рапортувати ідеям соцреалізму. Тут розвивалась самобутня національна школа,підтримувались традиції. Валентин Данилюк входив до творчого колективу митців,що працювали над зведенням Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру. А саме,його авторству належить рельєф на фасаді «Музи».
1975 р. були виконані ковані пласти для будинку головної пошти у м. Ковель,паркові скульптури «Врожай»,«Весна» для скверу у с.м.т. Яремча.
Велике враження на творчість митця мала поїздка до Італії 1977 р. Рим,Венеція,Флоренція,батьківщина Джотто,Рафаеля й Мікеланджело,великого Леонардо. Почався час переосмислення. У творчості відзначається тяжіння до крупної пластики,узагальнення,декоративізму,подалі від соцреалізму.
З 1989 року Валентин Данилюк – член Національної спілки художників України.
Тоді монументальний жанр,на жаль,уже втрачав свою популярність,а скоріше — замовника,і художник зайшов до станкового мистецтва.
Найперше митець звернувся до краєвиду — жанру,де яскраво проявилась його етнічна психологія. Малювання з натури карпатських і,особливо,волинських пейзажів допомогло відчути рідну природу,котру вже сприймав,як співрозмовника,здатного співпереживати автору,відчувати його. Акварельні та пастельні листи виявили його бачення прекрасного. Естетика його творів — це естетика дерев і квітів,прозорого повітря,сонячного проміння,завдяки якому живемо.
У жанрі портрету митець працює у класичній манері,створюючи галерею прекрасних облич.
Безперечно й те,що найповніше талант В. Данилюка розкрився у його скульптурних роботах. Дивно,але душа його вловлює найтонше дихання матеріалу,око пильно вивіряє усі нюанси,щоб у закінченому творі уповну відобразитись пластикою,кольором,серцем дерева,його духом.
Багато творів тематично пов`язані з поезією Лесі Українки: «Остання пісня Лукаша»,«Лісова пісня»,«Пробудження»,«Весна»,«Леся ” Українка». «Поезія». Надзвичайно цікавою також є серія тематичних портретів,виконаних у високому рельєфі,як то портрети Тараса Шевченка та Івана Франка,чи у формі погрудь: Маруся Чурай,Іван Гонта. У кожному випадку митець індивідуально підходить до вибору породи деревини — дуб,липа,вільха,грушка,акація — обрані не тільки як пластичний матеріал,а з метою посилення енергетики твору; дерево стає активним співавтором,його волокнистість,сухість,світлота моделюють пластику ликів та тіл,додають чуттєвості кожному творові,продовжують жити у них,дихати,співпереживати.
Особливої уваги заслуговує серія робіт модерністичної характеристики. У них митець найперше прагне до узагальнення,пошуку пластичних ефектів,поєднання активних та пасивних форм – опуклих та запалих. Тут має значення найменша деталь: текстура,власні та падаючі тіні,чіткість чи плавність абрисів,бо всі вони — суть формотворення. Образ розкривається формою,а форма визначає зміст.
І тим не менше,його мистецтво має магічний взаємозв`язок із першоджерелами,менталітет особистості,емоційний заряд образно – тематичного наповнення,а не формально-технологічний практицизм.
… І щоразу Валентин зображує Волинь – цю незвичайну землю,котра захоплює його з головою і не дає оговтатись.
Виставка буде експонуватись протягом грудня 2015-лютого 2016 року у дні роботи музею.