Ліні Василівні виповнюється 86 років. Творча кар`єра цієї поетеси пережила найважливіші етапи історії поезії двох століть,- пише Обозреватель.
З опального “шістдесятника” в 1950-1960 роках Ліна Костенко перекочувала в хрестоматійну поетесу незалежної України. Зі шкільних підручників вірші Костенко перейшли в культурні еліти і,нарешті – прямо в соцмережі,в поп-культуру,що обожнює всякого роду цитати і афоризми.
Тепер у Костенко навіть є власна сторінка в Facebook,куди шанувальники надсилають свої листівки з мудрими словами улюбленої поетеси.
Пропонуємо свій список найбільш влучних цитат Костенко про любов і життя в цілому,мовою оригіналу.
 
Про чоловіків та жінок
 
“Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах.
Жінка втрачає на інтелекті,лише коли вона кохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан”.
(“Записки українського самашедшого”)
 “Пристрасть – це натхнення тіла,а кохання – це натхнення душі.
Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей”.
(“Записки українського самашедшого”)
 “Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі”.
(“Маруся Чурай”)
“Очевидно є люди,не талановиті до любові. І їх дедалі більше”.
(“Записки українського самашедшого”)
 “Мудрість мужчини – промовчати,коли говорять стихії”.
(“Записки українського самашедшого”)
 “Котра дівчина чорні брови має,
то тая дівчина усі чари знає”.
(“Маруся Чурай”)
 
 Життєва мудрість
 
 “Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі”.
(“Записки українського самашедшого”)
 “Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас”.
(“Записки українського самашедшого”)
“Манія величі – це хвороба. Комплекс меншовартості – теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем,як Поприщін у Гоголя.
А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахою і побіжиш по стіні,як Грегор у Кафки”.
(“Записки українського самашедшого”)
“Жах не в тому,що щось змінеться,- жах у тому,що все може залишитися так само”.
(“Записки українського самашедшого”)
“Чужа душа – то,кажуть,темний ліс.
А я кажу: не кожна,ой не кожна!
Чужа душа – то тихе море сліз.
Плювати в неї – гріх тяжкий,не можна”.
(“Маруся Чурай”)
 “У кожного своя пустеля і свої міражі”
(“Записки українського самашедшого”)
“Проблеми ж – як божевілля. Буйних ще можна вилікувати,а тихопомішані – то вже навік”.
(“Записки українського самашедшого”)