Сергій Мартинюк, проживши у Луцьку більше, ніж 10 років, наважився на переїзд до Києва та розповів про це на своїй сторінці у Facebook.

Співак живе у столиці вже кілька років. Він каже, що потребував негайних змін, нових  вуличних інтер’єрів, викликів та облич.

«Якась частка мого я (та, котра відповідала за ексцентричний егоїзм в мені), потребувала не так нових горизонтів, як дати драпу з міста, де тебе не цінували так, як би тобі того хотілося, усміхаючись в обличчя і мітячи мережу в’їдливими анонімними коментарями. Інша частина мене люто прагла свободи і відсутності містечкового пост-публічного шумовиння навкруги», – каже Колос.

«З невиспаними офіціантками в барухах, котрі обговорюють між собою замовлення вокаліста Фіолету і його супутниць, веснянкуватими школярками з 4-ї гімназії, які нахабно вивчають вміст пакетів, з якими ти щойно вийшов з маркету, з прокислими чутками та підгорілими пересудами, котрі наввипередки атакують тил твого і без того непевного життя», – додає лідер «Фіолету» .

Але, як розповідає Сергій Мартинюк, хороше переважало: і в ментальних обрисах Луцька з його блюзовою неспішністю, і в людях, які мене оточували та допомагали втілювати в життя задумане. зрештою, більшість «поганого», по суті, і не була «поганим», – по факту. Співак зрозумів, що не завжди був готовим до наслідків публічного життя, хоча і розумів, що якимсь боком то був лакмусовий папірець успішності справи

Багатомільйонний Київ з його невгамовним вуличним бітбокс-супроводом, вічно заклопотаний, вируюче безсердечний, збайдужіло меркантильний, мурашино дріб’язковий і водночас суворо монументальний, обіцяв цілком інше життя. Лідер «Фіолету» каже, що там зірок багато, тому на їхню присутність ніхто не звертає уваги, вони ходять в одні спортзали та стоматклініки, стоять в тих самих чергах, тусять на тих же вечірках і дітей своїх водять в ті ж самі школи.

«Яким же було моє здивування, коли за перші кілька тижнів життя в столиці, ледь не кожна поїздка в громадському транспорті чи прогулянка містом супроводжувалася як мінімум одним спільним фото чи автографом!»

Співака впізнавали і у столиці, зустрічали підземці, «екомаркеті» на Єреванській, 17-му тролейбусі, робили фото. Сергій каже, що почувався щасливим, адже його слухали. Масштаби столиці стали для співака рідними, а люди все частіше впізнають його на вулиці, на вечірках.

«Ті речі, котрі колись бентежили тебе в Луцьку, тепер приємно і природно доповнюють цілісну картинку життя.#фіолетfamily незмінно надихає, обійми стають все щирішими, зустрічі все знаковішими, погляди все глибшими. вдячність шукає нових форм та змістів, а це обіцяє чимало цікавого та нового! і хай інколи й трапляються вечори, коли ти готовий доплачувати таксистам за тишу, а з деякими людьми погоджуватися, бо це значно простіше, ніж не погоджуватися,все чудово. непросто, але і небезнадійно», – пише Сергій Мартинюк.