Як пише сайт «ТСН»,за сюжетом фільму,герой Андрія Мягкова жив у двокімнатній квартирі площею 32 квадратних метра в панельній новобудові в районі Черемушки на південному заході Москви. Вартість такої квартири сьогодні на вторинному ринку складає 10,3 млн рублів (322 тисячі доларів). При цьому аналогічна квартира головної героїні фільму –Наді Шевельової – в Санкт-Петербурзі на сьогоднішній день оцінюється в 5 млн рублів (156 тисяч доларів). Тобто,продавши зараз московську житлову площу,сім’я Лукашиних могла б придбати дві схожих квартири у Північній столиці Росії. Зараз 3-ї вулиці Будівельників немає,в 1963-му їй дали ім’я Марії Ульянової. Знамениту адресу творці фільму обрали абсолютно випадково,свідомо включивши в сюжет неіснуючу вулицю. Також фільм знімали зовсім не тут,а в будинку 125 по проспекту Вернадського,а «ленінградські» вуличні сцени – біля будинку 113 по тому ж проспекту. Крім того,квартира номер 12 знаходиться на третьому поверсі,а не на четвертому,як було у фільмі. Листи шанувальників фільму справжнім мешканцям 12-ї квартири довелося викинути.

Газета «Комсомольская правда» відшукала людину,яка жила в «тій самій» квартирі Лукашина. «Я жив у цій квартирі до 74-го року і багато пам’ятаю…»,– розповів Ростислав Бородулін,кандидат фізико-математичних наук,науковий співробітник Інституту хімічної фізики РАН. У 1959-му,коли його сім’я в’їжджала в квартиру номер 12 в хрущовці на 3-ій вулиці Будівельників,він навчався у шостому класі. «Вулицю хоч і перейменували,але всі місцеві жителі продовжували її ще років десять вперто називають 3-ю вулицею Будівельників. Коли 1 січня 1976 фільм показали перший раз і Женя з Надею з фільму сперечалися,демонструючи один одному паспорта з пропискою,я подумав,що недочув. Ну не могли ж в кіно нашу адресу називати!» – Згадує він. А через пару місяців після виходу фільму в їх поштову скриньку щодня стали приходити десятки листів з усього Союзу: «Потім біля під’їзду з’явилися дівчата,чомусь вирішили,що в цьому будинку живе сам Андрій Мягков. Втім,дівчата досить скоро зникли,а потік листів і новорічних листівок – ні». За словами Ростислава Романовича,листи в основному були звернені до Андрія Мягкова,багато писали і режисеру Ельдару Рязанову,дякували за фільм». Батьки Бородуліна якийсь час намагалися зв’язатися з «Мосфільмом»,попросити,щоб ці листи хтось забирав,але марно. Тому в якийсь момент вирішили всі ці листи просто викидати,оскільки зберігати їх в однокімнатній квартирі не представлялося можливим. Потік листів шанувальників фільму зійшов нанівець вже у 80-х. Можливо,природним чином спав ажіотаж навколо народного фільму. Або просто в адресних базах пошти давно перейменована 3-я вулиця Будівельників остаточно загубилася.