У відкритому лист Ігорю Коломойському,екс-голові Дніпропетровської ОДА,значиться: «Здрастуйте,Ігор Валерійович. Ви пам`ятаєте 16 січня 2014 року. Ви знаєте,що означав цей день в історії України. На наступний день,сімнадцятого,ми прокинулися в диктатурі. Ми намагалися закликати президента до законності,але не змогли. Ми робили це всіма способами,від мирних до революційних. У підсумку,залишившись без президента,ми майже втратили країну. Ми не втратили країну тому,що нам допомогли Ви». Автори листа також констатують,що «громадянське суспільство в Україні змогло замінити державу в чому,але не в усьому. У лютому 2014 Ви прийняли рішення очолити Дніпропетровську область,а де факто – країну,і поєднання влади і суспільства дало той небувалий порив патріотизму,який дозволив врятувати Україну від поглинання варварським російським світом. Ми зрозуміли,що ми інші. Що ми українці. Що росіяни та євреї і кримські татари України,і всі інші крові в цій країні люблять її і не допустять її падіння. Що ми гідні. Що у нас є гордість і честь. Що ми можемо об`єднатися і самоорганізуватися. Що ми можемо довести державне будівництво до кінця». Але,незважаючи на ці позитивні фактори,«ми не змогли втілити в життя цінності Майдану. Тому що люди,яким ми довірили будівництво держави від нашого імені,не побудували держави. Ви почали будувати його як треба. Ви припинили корупцію,звільнили одіозних чиновників і позбавили Царьова грошей. Ми думали,що дніпропетровський досвід застосують у всіх інших областях країни. Цього не сталося. З моменту Вашої відставки в Україні пішов відкат назад. Революція гідності перервалася 25 березня. Ми були в шоці від того,що противники революції встигли так швидко зайняти позиції,з яких ми їх ніби прогнали,і думали,що назавжди. Що люди,які винні у знищенні України,покриваються тими,хто очолив її ціною крові революціонерів. Що у збереженні корупції зацікавлені ті,хто обіцяв її побороти».
У листі також зазначається,що «зараз Україна знову один перед усім світом,як це вже було 16 січня. Нам ніхто не допоможе… Переговори з Росією в Мінську були сепаратними. Світу не важливо,буде Україна існувати чи ні».
Висловлюючи переконання,що Революцію гідності вдасться продовжити,автори листа звертаються безпосередньо до Коломойського: «Ігоре Валерійовичу,Ви нам потрібні для цього. Ви знаєте,що таке гідність людини,Ви розумієте,чим цінна особистість,Ви володієте державницьким мисленням,де держава служить особистості,а не навпаки. Ви потрібні для будівництва цієї держави. Ми просимо – ні,вимагаємо – від Вас взяти на себе обов`язок служіння Україні. У Вас є партія. Займіть в ній Ваше місце і працюйте для нас. Одні ми можемо не впоратися».