Таким чином молоді люди у камуфляжі не давали пройти на сесію облради екс-губернатору Волині Борису Клімчуку. Вхід блокувало близько двох десятків людей. Вони вимагали Клімчука їхати до «свого президента» а також здати депутатський мандат. Також звинувачували Клімчука у вбивствах на Майдані.

Колишній голова Волинської ОДА Борис Клімчук був вкрай обурений такою поведінкою молоді. Він сказав,що не піде на сесію облради,проте зауважив,що мандат він в жодному випадку не складе,оскільки його обирали лучани. Клімчук сказав що він прийшов на сесію,щоб допомогти прийняти зміни до бюджету. Розмова під дощем між громадськими активістами і Клімчуком тривала кілька хвилин,після чого Клімчук пішов геть від стін обласної ради.

Правий сектор і Самооборона пообіцяли слідкувати за подальшими діями Волинського екс-губернатора.

«Я думав що моя Україна починається на хуторі Михайлівському і закінчується в Ялті,проте,на жаль,вона закінчується на Перекопському перешийку»,– зазначив Борис Петрович.

Важко зрозуміти,що насправді спонукало молодих людей до таких дій щодо Бориса Клімчука. Адже він – і найуспішніший з усіх керівників волинської влади,і той,хто зайняв принципову позицію під час громадянського протистояння. Недарма вже колишній Президент України так швидко звільнив Бориса Петровича з посади голови облдержадміністрації.

Невже таке зневажливе ставлення до Б. Клімчука – свідчення того,що парубкам нема чим зайнятися? Тим паче,тоді,коли питання національної єдності за умов фактичної російської агресії виходить на перший план,адже саме існування Української держави – під смертельною загрозою. Замість того,щоб робити внесок у справу стабілізації ситуації,гуртування суспільства,молоді люди,вільно чи невільно,обрали для себе не тільки роль суддів,а й своїми деструктивними вчинками інспірують протистояння.

Хіба не зрозуміло,хто від цього виграє? У жодному разі,– не Волинь,не Україна й не українці.

«Зараз найголовніше – громадянський мир і спокій,підтримка центральної влади,уряду в їх непростих рішеннях,яких вимагає сьогодні час. А також об’єднання всіх українців навколо Держави (з великої літери!),– зазначив Борис Клімчук у коментарі для «Волинської правди». – Працював і буду працювати для волинян,для України,незалежно від того,чи перебуватиму в сесійній залі,чи поза нею,при посаді чи без посади. Волинь – моя рідна земля. Тут лежить прах моїх прапрадідів і батьків. Ніхто від мне цієї землі не забере».

Він так сказав,що тримає зла на своїх кривдників. «Сьогодні ображатися занадто дорого,якщо йдеться про долю нашої Української держави. Бо є така приказка наша народна: на ображений воду возять потім. Ми повинні не ображатися,а гуртуватися»,– підкреслив Борис Петрович. А після цього наголосив: «Я хочу,щоб це був урок для всіх. І ще раз закликаю до злагоди,до порозуміння. Не треба шукати ворогів серед своїх,у своїй державі. Їх і так більш,ніж досить сьогодні: і за межами нашої країни,й,на жаль,у самій нашій державі. Ті вороги вже не ховаються».

Борис Клімчук також висловив занепокоєння з приводу повторення нашим суспільством помилок,які стали фатальними ще для Української Народної Республіки та призвели до втрати державності та наступної окупації.

Торкаючись конкретної ситуації,коли йому не дали можливості виконувати депутатські обов’язки,він констатував: якщо це сприятиме ухваленню Волиньрадою правильних,відповідальних,зважених серйозних рішень,то ставиться до такого вчинку з розумінням. А наостанок Борис Петрович зізнався,що хвилюється за те,аби «всі важливі для Волині рішення були прийняті. У тому числі – щодо бюджету,підтримки тих програм (зокрема – й у сфері агропромислового комплексу),які були розпочаті ще чотири роки назад».